17 жовтня відзначається Міжнародний день нематеріальної культурної спадщини – свято, що нагадує про надзвичайну важливість збереження унікальних традицій, які формують культурний код кожного народу. Для Хмельниччини ця дата має особливе значення, адже саме тут зародився і розквітнув один із найяскравіших символів українського народного мистецтва – неповторний самчиківський розпис.

Самчиківський розпис – це справжня душа Поділля та південно-східної Волині. Це орнаментальне диво, що поєднує в собі буйство яскравих кольорів, глибоку символіку та прадавню енергетику українського села. Традиційно цим мистецтвом прикрашали стіни хат, як ззовні, так і всередині. Ще в середині минулого століття можна було спостерігати, як майстри створюють ці шедеври. Характерними рисами самчиківського розпису є його яскраві, життєствердні кольори, чіткі контури та глибока символічність орнаментів. Часто використовуються мотиви природи, зображення тварин та птахів, які несуть у собі символічне значення добра, процвітання та захисту.

Сьогодні самчиківський розпис офіційно внесений до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Це свідчить про те, що це унікальне традиційне мистецтво не лише збережене, але й активно розвивається. У селі Самчики успішно функціонує унікальна художня школа традиційного народного декоративно-прикладного мистецтва, де юні таланти навчаються тонкощам розпису за автентичними, стародавніми технологіями. Цього року тут був створений сучасний арт-простір, присвячений самчиківському розпису, який став справжнім центром творчої діяльності, проведення майстер-класів та зустрічей митців.

Проте Хмельниччина багата не лише самчиківським розписом. Регіон зберігає безліч інших унікальних елементів нематеріальної культурної спадщини, які, хоч і не завжди внесені до державного реєстру, є невід’ємною частиною подільської автентики. Фахівці, спільно з місцевими громадами, невпинно проводять польові дослідження, записують свідчення носіїв традицій, а також здійснюють детальну фото- та відеофіксацію цих цінних елементів НКС.

Серед задокументованих надбань варто відзначити: технологію приготування зіньківської ковбаси та хліба, балади Шепетівщини, традиції квашення яблук у селі Лисець, багату пісенну спадщину села Щурівчики Ізяславської громади, старовинний обряд спалення дідуха на південному заході області, особливий вид вареників «з піском» – невід’ємну частину гостинності Антонінської громади, унікальну традицію приготування «Маначинських лежнів», а також технологію сушіння слив, поширену на південному сході Хмельницької області.

Крім того, були задокументовані: традиції толоки як форми взаємодопомоги в громадах Поділля, особливості крою та оздоблення сорочок із маніжкою, характерні для Ізяславської громади, а також унікальні методи виготовлення та оздоблення вишивкою сорочок у селах Зіньківської громади.

Кожен із цих елементів – це живий міст, що з’єднує минулі покоління з нинішніми. Вони зберігають у собі унікальний характер, глибоку мудрість і незламну душу нашого краю. Саме завдяки цим збереженим традиціям Хмельниччина продовжує залишатися одним із найважливіших осередків української ідентичності, де мудрість минулого надихає сучасність.

Обласна військова адміністрація активно підтримує розвиток елементів як нематеріальної, так і матеріальної культурної спадщини України!

Щиро бажаю усім митцям натхнення, творчих звершень, щастя та мирного неба над головою!

Нашій Україні – перемоги!

Управління культурної політики і ресурсів
Самчиківська художня школа ТНДП мистецтва
@читачі