1775 – Руйнування Запорізької Січі: Історична Трагедія

15 червня 1775 року стало чорною датою в історії України. За наказом Катерини II російські війська здійснили зухвале руйнування Запорізької Січі, що стало символом втрати козацької вольниці та української державності. Ця подія назавжди змінила хід історії та залишила глибокий слід у національній свідомості.

Запорозькі козаки відіграли важливу роль у перемозі Росії в російсько-турецькій війні 1768-1774 років. Проте, повертаючись з османського походу, російські війська під командуванням Петра Текелія, чисельністю понад 100 000 чоловік, віроломно напали на Запорізьку Січ без жодного попередження. Для козаків, значна частина яких ще не повернулася з війни, це стало повною несподіванкою. Січ обороняв невеликий гарнізон у 3000 вояків.

Кошовий отаман Петро Калнишевський, розуміючи нерівність сил, скликав раду та прийняв важке рішення – утриматися від кровопролиття та скласти зброю. Хоча рядові козаки були готові чинити опір, мудрість старшини запобігла непотрібним жертвам. Цей трагічний вибір врятував багато життів, але й ознаменував кінець Січі.

15 червня 1775 року російські війська вщент зруйнували Запорізьку Січ. Все майно, коштовності та історичні документи були вивезені до Петербурга. Козацьку старшину звинуватили у державній зраді та засудили до тяжкої каторги. Кошового суддю Павла Головатого та військового писаря Івана Глобу заслали до Сибіру, а 85-річного кошового отамана Петра Калнишевського ув’язнили в Соловецькому монастирі, де він провів останні роки свого життя.

У маніфесті від 14 серпня 1775 року Катерина II цинічно повідомляла про ліквідацію «кубла пияк та розбишак», які жили в неуцтві, «з винищенням на майбутній час і самої назви запорозьких козаків». Вона заявляла, що «нема тепер більше Січі Запорізької в політичному її потворстві». Імператриця намагалася представити знищення Січі як виконання монаршого обов’язку перед Богом, імперією та людством.

На анексованих землях Катерина II роздавала величезні володіння своїм фаворитам та наближеним. Розпочалася інтенсивна колонізація «Новоросії», як стали називати степове Причорномор’я. Ці землі стали новим домом для російських поміщиків та іноземних колоністів.

Після руйнування Січі значна частина козаків (близько семи тисяч) змушена була шукати притулку на землях Османської імперії, де вони заснували Задунайську Січ у гирлі Дунаю. Це стало трагічним розділенням українського козацтва.

Трагедія руйнування Запорізької Січі є важливою сторінкою української історії, яка нагадує про втрати та боротьбу за незалежність. Пам’ять про козацьку славу та волю живе в серцях українців і надихає на захист своєї землі.

https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/cherven/15/1775-ruynuvannya-zaporizkoyi-sichi