1775 – Руйнування Запорізької Січі: Трагічна сторінка історії України

1775, 15 червня – за наказом Катерини II, російські війська здійснили руйнування Запорізької Січі, що стало нищівним ударом по козацтву та українській ідентичності. Ця подія назавжди змінила хід історії України, залишивши глибокий слід у національній пам’яті. Руйнування Запорізької Січі – це не просто військова операція, а символ імперської політики, спрямованої на знищення української державності та самобутності.

Запорожці відіграли важливу роль у російсько-турецькій війні 1768-1774 років, допомігши Москві здобути перемогу. Проте, повертаючись з османського походу, російські війська на чолі з Петром Текелієм, чисельність яких перевищувала 100 000 чоловік, віроломно напали на Запорізьку Січ. Для козаків це стало повною несподіванкою, адже значна частина їх ще не повернулася з війни або перебувала на промислах. Січ охороняв невеликий гарнізон у 3000 осіб. Перед загрозою тотального знищення, кошовий отаман Петро Калнишевський скликав раду, яка прийняла важке рішення – утриматися від кровопролиття і скласти зброю. Хоча багато рядових козаків були готові чинити опір, розуміючи наслідки такого кроку.

15 червня 1775 року російські війська повністю знищили Січ, розграбувавши майно та вивізши документи до Петербурга. Козацьку старшину звинуватили у державній зраді та засудили до каторжних робіт. Кошового суддю Павла Головатого та військового писаря Івана Глобу заслали до Сибіру, а 85-річного кошового отамана Петра Калнишевського ув’язнили у Соловецькому монастирі, де він провів останні роки життя. Руйнування Запорізької Січі стало трагедією для всього українського народу.

У маніфесті від 14 серпня 1775 року Катерина II цинічно повідомляла про ліквідацію «кубла пияк та розбишак», які, за її словами, жили в неуцтві, «з винищенням на майбутній час і самої назви запорозьких козаків». Імператриця лицемірно подавала знищення Січі як виконання монаршого обов’язку перед Богом, імперією та «перед самим узагалі людством». На анексованих землях почалася інтенсивна колонізація «Новоросії», а величезні володіння отримали фаворити та наближені Катерини II.

Після руйнування Січі, значна частина козаків (близько семи тисяч) змушена була шукати притулку на землях Османської імперії, де вони заснували Задунайську Січ у гирлі Дунаю. Ця трагічна подія стала символом боротьби українського народу за свою свободу та незалежність. Руйнування Запорізької Січі є важливим уроком історії, який нагадує про ціну свободи і необхідність захищати свою національну ідентичність.

[https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/cherven/15/1775-ruynuvannya-zaporizkoyi-sichi](https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/cherven/15/1775-ruynuvannya-zaporizkoyi-sichi)