У скорботі Шишацька громада востаннє зустріла і навіки попрощалася зі своїм славним воїном – ЯКОВЕНКОМ ІВАНОМ ІВАНОВИЧЕМ, який віддав найдорожче – власне життя – за свободу і незалежність України, за майбутнє кожного з нас.

Страшна війна безжально забирає найкращих синів і доньок нашої землі, закарбовуючи їхні імена у наших серцях і на скрижалях історії.

Яковенко Іван Іванович народився 25 листопада 1995 року у місті Орел.

У 2006 році родина переїхала в місто Білозерськ Донецької області, де  у 2011 році Іван закінчив Білозерську ЗОШ І-ІІІ ступенів №13 Добропільської міської ради Донецької області.

У 2015 році Іван отримав професію електрослюсар, підземний машиніст електровоза та машиніст підземних установок, закінчивши Білозерський професійний ліцей. Два з половиною роки працював за спеціальністю, але жага до знань привела його у 2018 році до вступу у Харківський національний університет В.Н. Каразіна.

Вступивши до університету, Іван, будучи справжнім патріотом своєї країни у 2019 році пішов на військову службу за контрактом Донецької ОВК.

Маючи розумну голову, відповідальність, мужність, відданість, зразкову дисципліну у 2023  році проходе школу підготовки  та перепідготовки фахівців пожежної охорони і отримує посвідчення про право виконання робіт з підвищеною небезпекою з професією пожежник.

У 2024  році проходячи військову службу у лавах ЗСУ і обороняючи нашу країну від ворогів, паралельно закінчує другий магістральний рівень вищої освіти у Харківському національному університеті ім. Н.В. Каразіна.

Надійний у слові й у вчинках, відповідальний, мужній і відданий своїй державі – саме таким його знали побратими та рідні. Але понад усе Іван цінував сім’ю. Від мами він перейняв уміння щиро любити, вірити у добро і залишатися незламним навіть у найважчі хвилини.

 І ось прийшло кохання. Ніжне, світле, як промінчик сонця, яке зігрівало у холодні зимові дня і ночі в окопах, яке давало наснагу до життя, до щасливого майбутнього, до створення сім’ї, до мрії про велику, дружню родину. Дружина стала для нього серцем, у якому він знаходив спокій і натхнення, мріяв дарувати радість, захист і впевненість у завтрашньому дні.

Пройшовши тернистий шлях випробувань, вийшовши із 100-денного перебування в голоді, холоді, неймовірному часі війни, 25 квітня 2025 року Іван одружився. Скільки було щастя, скільки мрій про майбутнє…….

Але ця жахлива війна 14.09.2025 року забирає життя Героя.

Відданий військовій присязі на вірність українському народові, мужньо виконувавши військовий обов’язок в бою за Україну, її свободу і незалежність загинув в районі Сіверськ Бахмутського району Донецької області.

НАГОРОДИ ТА ВШАНУВАННЯ

За службу і відданість він був відзначений:

1.Подяка за успіхи в роботі, добросовісне виконання службових обов’язків, проявлення ініціативи, зразкову військову дисципліну.

2. Медаль «За оборону України».

3. Медаль «Почесною відзнакою «Хрест 54 ОМБР».

4. Медаль «За стійкість і відвагу».

Обірвалася життєва стежина Воїна. Воїна, який до останнього подиху вірив у Перемогу.

Світла пам’ять Тобі, Іване.

Герої не вмирають. Вони живуть у наших серцях, у вільному українському небі, у кожному мирному ранку, за який заплачено найвищу ціну…

Його ім’я буде вписане золотими літерами в історію Шишацької громади.

Ми завжди пам’ятатимемо його подвиг, його мужність, його жертовність.

Від імені всієї Шишацької громади, депутатського корпусу та виконавчого комітету селищної ради висловлюємо найщиріші співчуття всім рідним і близьким.

Ми розділяємо ваш біль.

Нехай Господь подарує вам сили пережити цю втрату.

А пам’ять про Івана – світла, вічна, невмируща – житиме в серці кожного з нас.

Вічна слава Герою.

Вічна пам’ять, Іванові…

Низький уклін Тобі.

Слава Україні.

« повернутися