18 травня в Україні відзначається День пам’яті жертв політичних репресій та День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. Ця трагічна дата нагадує про злочини тоталітарного режиму, зокрема про депортацію кримських татар 1944 року.

Саме цього дня, 18 травня 1944 року, розпочалася жорстока спецоперація військ НКВД з вигнання корінного населення з Кримського півострова. За три дні з Криму було депортовано понад 190 тисяч кримських татар. Крім того, у 1944 році з півострова примусово виселили понад 40 тисяч болгар, вірмен, греків, турків і ромів. Ця депортація стала кульмінацією російської колоніальної політики, спрямованої на знищення кримськотатарської ідентичності.

В умовах бойових дій, коли чоловіки воювали на фронті, радянська влада підступно вигнала жінок, дітей та літніх людей з їхніх домівок, прирікаючи їх на вигнання. Для багатьох цей шлях став останнім. Операція з депортації розпочалася на світанку 18 травня 1944 року, а в деяких населених пунктах навіть 17 травня. Солдати НКВД, залучені до цієї операції, відзначалися особливою жорстокістю. Кримським татарам не повідомляли про причини та мету виселення, даючи на збори лише 15 хвилин. Люди покидали свої домівки, не маючи змоги підготуватися до важкої дороги та облаштування на чужині.

Згідно з таємною постановою Державного комітету оборони «Про кримських татар» від 11 травня 1944 року № 5859-сс, підписаною Сталіним, депортацію мали завершити до 1 червня 1944 року. До її проведення залучили значні сили: 23 тисячі солдатів та офіцерів НКВД, 9 тисяч оперативників НКВД і Народного комісаріату державної безпеки, сотні автомобілів та 67 ешелонів. Протягом двох днів, 18–19 травня 1944 року, близько 200 тисяч людей були завантажені у вагони та депортовані. Вже 20 травня у Москві відзвітували про «очищення» Криму від кримських татар.

У середньому цей смертельний шлях тривав 2–3 тижні. В умовах тісноти, відсутності їжі, води та медичної допомоги, від голоду та хвороб загинуло від 7000 до 7900 кримських татар. Після закінчення Другої світової війни майже 9 тисяч кримськотатарських солдатів та офіцерів радянської армії були відправлені на спецпоселення або до трудових таборів. За даними НКВД СРСР, у листопаді 1944 року у вигнанні перебувало 193 865 кримських татар.

Радянський режим також намагався стерти пам’ять про кримських татар з історії Криму: переписувалася історія, поширювалися міфи про «народ-зрадник», а на півострів завозили переселенців з Росії та інших регіонів СРСР. Назви населених пунктів з кримськотатарським походженням змінювалися на російські.

Після смерті Сталіна кримським татарам не дозволили повернутися на батьківщину. Лише з 1967 року вони почали чисельні спроби оселитися в Криму. Масова репатріація розпочалася в 1987 році. Після анексії Криму в 2014 році російська влада продовжує утиски кримських татар. Верховна Рада України визнала депортацію 1944 року геноцидом кримськотатарського народу та встановила 18 травня День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу.

Сьогодні Росія продовжує радянські репресивні практики, виправдовуючи сталінський режим і посилюючи репресивну політику на окупованих територіях України.