18 травня – День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу

18 травня – це день глибокої скорботи в історії кримськотатарського народу та день вшанування пам’яті в Україні. Саме цього дня, у 1944 році, за злочинним наказом Сталіна, кримськотатарський народ був жорстоко вирваний зі своєї рідної землі. Близько 200 тисяч невинних людей зігнали у товарні вагони та депортували з рідного Криму у віддалені куточки Радянського Союзу – від холодного Передуралля до спекотних республік Середньої Азії. Найбільше серед депортованих було жінок, дітей та літніх людей, адже чоловіки в цей час мужньо билися на фронтах Другої світової війни у лавах Червоної армії.

Весь кримськотатарський народ безпідставно обмовили, пограбували та по-звірячому вигнали з рідної Батьківщини, знищивши при цьому майже половину його чисельності. Цей жахливий та нелюдський акт депортації призвів до незліченних жертв. Тисячі безневинних людей загинули в ешелонах смерті та в місцях спецпоселень. Були стерті з лиця землі цілі родини кримськотатарського народу. Кримські татари отримали ганебний статус «спецпереселенців» і були позбавлені елементарних прав. Їм було суворо заборонено залишати межі поселення без письмового дозволу спецкомендатури, а тих, хто наважувався відвідати родичів у сусідньому селищі, жорстоко карали, засуджуючи до 25 років ув’язнення. За офіційними даними, жахливий голод та нещадні хвороби забрали життя майже половини кримських татар під час важкої дороги та в місцях вигнання.

Знущання над кримськотатарським народом не припинилися після депортації. Радянська влада прагнула повністю знищити культурну ідентичність цього мужнього народу. Більше 40 років у переписах населення СРСР будь-які згадки про кримських татар були суворо заборонені. Були безжально ліквідовані сотні шкіл, бібліотек та музеїв, знищені унікальні рукописи та книжковий фонд кримськотатарською мовою. Окупанти змінювали назви вулиць та міст, стираючи з пам’яті всі історичні назви, щоб назавжди позбавити землю історичної пам’яті про кримськотатарський народ.

Але кримськотатарський народ не зламався під гнітом окупантів. Їхній дух не був підкорений, а віра у повернення на рідну Батьківщину ніколи не згасала. Понад 80 років вони героїчно боролися за своє невід’ємне право на життя, за збереження своєї унікальної культури та за повернення на свою рідну землю. І ця невтомна боротьба триває й досі. Сьогодні кати сотень народів, непокарані вбивці мільйонів людей знову здійснюють жахливі акти геноциду проти українського та кримськотатарського народів. Арешти, постійні утиски, обшуки, залякування, нещадний фізичний та психологічний тиск, безслідне зникнення людей – це жахливі реалії російської окупації Криму.

Сьогодні, 18 травня, ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю жертв геноциду кримськотатарського народу. Ми згадуємо тих, хто не зламався під гнітом окупантів, тих, хто зберіг вірність своїй Батьківщині та своєму народу.

Ми звертаємося до світової спільноти із закликом ніколи не забувати про цю жахливу трагедію. Ми закликаємо світ визнати геноцид кримськотатарського народу. Ми закликаємо світ допомогти кримськотатарському народу повернутися на свою Батьківщину, до Криму, який завжди був і назавжди залишиться їхнім домом.