18 травня – День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. Ця трагічна дата нагадує про злочин, скоєний радянським режимом у 1944 році, коли кримських татар було депортовано з їхньої історичної батьківщини – Криму. Ця примусова депортація стала актом геноциду, спрямованим на знищення кримськотатарського народу як національної спільноти. Згідно з наказом Сталіна, метою було «остаточно очистити» півострів від кримських татар, здійснивши етнічну чистку та колонізацію Криму. Більшість жертв геноциду кримськотатарського народу були жінки, діти та літні люди, оскільки багато чоловіків воювали на фронтах Другої світової війни. Операція НКВС розпочалася 18 травня 1944 року. Силовики вдиралися до домівок кримських татар і давали їм лише 10-20 хвилин на збори. До кінця дня 18 травня близько 90 тисяч людей були завантажені у товарні потяги. Загалом було депортовано 193 865 осіб, серед яких понад 92 тисячі дітей. Основними місцями заслання стали Узбекистан, Казахстан та різні регіони РРФСР. Умови транспортування були нелюдськими: переповнені вагони, відсутність їжі та води, медичної допомога. Тисячі людей загинули під час перевезення. Після прибуття на місця заслання, кримські татари зіткнулися з важкою працею, голодом, антисанітарією та соціальною ізоляцією. Їх розміщували в «спецпоселеннях», які стали радянськими резерваціями. У цих поселеннях діяв жорсткий режим контролю, що обмежував базові права кримських татар. За офіційними даними, в Узбекистані за півтора року загинуло близько 30 тисяч кримських татар. Геноцид кримськотатарського народу тривав і після смерті Сталіна. Їм не дозволили повернутися до Криму, і лише в 1989 році заборону було скасовано. Повернення на батьківщину стало можливим завдяки національному руху кримських татар. Кульмінацією цього руху стала акція на Червоній площі в Москві в 1987 році. Після повернення кримські татари почали відроджувати свою культуру, мову та релігію. У 1991 році було відновлено інституційне представництво кримськотатарського народу – Меджліс кримськотатарського народу. Важливо визнати депортацію 1944 року актом геноциду на міжнародному рівні, щоб вшанувати пам’ять жертв та запобігти подібним злочинам у майбутньому. 12 листопада 2015 року Верховна Рада України офіційно визнала депортацію кримських татар геноцидом. Сучасна політика Російської Федерації в окупованому Криму є продовженням геноцидної практики радянського періоду. Окупаційна адміністрація здійснює тиск, переслідування та витіснення кримськотатарської громади. З метою придушення ідентичності, культури, політичного самовираження корінного народу України в Криму, було заборонено діяльність Меджлісу. Народи і країни, які пережили подібні трагедії, підтримують кримськотатарський народ у його боротьбі за свободу і справедливість.