18 травня – це день скорботи для кримськотатарського народу та день пам’яті в Україні. Саме 18 травня 1944 року, за наказом Сталіна, близько 200 тисяч кримських татар було депортовано з рідної землі. Їх зігнали у вагони для худоби та вивезли з Криму до віддалених куточків Радянського Союзу, зокрема до північного Передуралля та республік Середньої Азії. Серед депортованих були переважно жінки, діти та літні люди, оскільки чоловіки воювали на фронтах Другої світової війни у складі Червоної армії.

Кримськотатарський народ було обмовлено, пограбовано та жорстоко вигнано з Батьківщини, внаслідок чого загинула майже половина його чисельності. Ця нелюдська депортація призвела до величезної кількості жертв. Тисячі безневинних людей загинули в ешелонах смерті та місцях спецпоселень. Цілі родини було знищено. Кримські татари отримали статус «спецпереселенців» і не мали права покидати місце поселення без письмового дозволу спецкомендатури. За відвідування родичів у сусідніх селищах засуджували до 25 років ув’язнення. За офіційними даними, близько половини кримських татар померли від голоду та хвороб під час перевезення або в місцях вигнання.

Знущання над кримськотатарським народом не обмежилися депортацією. Радянська влада намагалася знищити культурну ідентичність кримськотатарського народу. Протягом понад 40 років у переписах населення СРСР було заборонено згадувати про кримських татар. Ліквідовано сотні шкіл, бібліотек, музеїв, знищено унікальні рукописи та книжковий фонд кримськотатарською мовою. Окупанти змінювали назви вулиць і міст, стираючи історичні назви з пам’яті, щоб позбавити землю історичної спадщини.

Але кримськотатарський народ не скорився. Його дух не було зламано. Віра у повернення на Батьківщину не згасла. Кримськотатарський народ протягом десятиліть боровся за право на життя, за свою культуру, за свою землю. І ця боротьба триває й досі. Сьогодні агресор знову вчиняє геноцид проти українського та кримськотатарського народів. Арешти, утиски, обшуки, залякування, фізичний і психологічний тиск, зникнення людей – це реалії російської окупації Криму.

Сьогодні, 18 травня, ми вшановуємо пам’ять жертв геноциду кримськотатарського народу. Ми згадуємо тих, хто не зламався під гнітом окупантів і зберіг вірність своїй Батьківщині та народу. Важливо, щоб світ не забував про цю трагедію та визнав геноцид кримськотатарського народу. Ми закликаємо світ допомогти кримськотатарському народу повернутися додому, до Криму, який завжди був і буде їхньою землею. Пам’ятаємо! Не пробачимо!