⚡18.03.2025. 08:00

Діти України: Свідки війни, надія на мир

Наші діти вже знають, що таке тікати від війни. Вони спали на підлозі евакуаційного потяга, прощалися з батьками, які йшли у військо. Отримували від їхніх побратимів синьо-жовтий стяг, як символ останньої шани. Ці діти, на жаль, знають правила поведінки під час повітряної тривоги, як діяти за правилом двох стін. Їм би лише думати про навчання, про ігри та сміх… Але війна залишила свій відбиток у їхніх серцях.

У своєму житті вони ніколи не пробачать росію. Це відчуття глибокої ненависті та несприйняття передасться їхнім нащадкам. Вони пам’ятатимуть кожну мить, кожен біль, кожну втрату. Це не просто слова – це їхня реальність. Їхні очі бачили більше, ніж повинні були б.

Ми віримо в наше майбутнє. Воно є – сильне, незалежне, українське! 🇺🇦 Ми дякуємо Богу і ЗСУ за кожен спокійний день, за можливість жити та працювати. За кожен світанок без ворожих атак. Ми молимося за наших захисників, за їхнє здоров’я та повернення додому. Ми віримо в Перемогу, і з кожним днем ця віра стає все сильнішою.

Цей текст – не просто опис подій. Це заклик до пам’яті, до підтримки, до єдності. Це нагадування про те, що війна торкнулася кожної української родини. І тільки разом ми зможемо подолати всі труднощі та побудувати світле майбутнє для наших дітей. Їхнє майбутнє – це наше майбутнє. І ми зробимо все можливе, щоб воно було мирним і щасливим. Віримо в Україну! Слава Україні!