19-25 травня 2025 – Національний тиждень безбар’єрності. У цей період особлива увага приділяється темі безбар’єрності у суспільстві. Працівники Української школи мистецтв щодня навчають дітей мистецтву, одночасно говорячи про важливість безбар’єрності. Вони щодня нагадують про любов і повагу один до одного, навчають дітей бути чуйними та небайдужими, не завдавати болю тим, хто поруч. Спільними зусиллями ми створюємо середовище, де кожен почувається щасливо. Мир, злагода, мудрість та взаємоповага, чуйність і терпимість – ось що створює гармонію взаємних людських взаємовідносин.

Викладачі разом з учнями шукають відповіді на непрості запитання: Чому безбар’єрність стосується кожного? Що таке толерантне ставлення до людей? Які основні правила етичного спілкування з людьми з інвалідністю та особливими потребами? Як можна зрозуміти інших без слів?

Безбар’єрність – це коли кожен має шанс! Це не тільки про пандуси чи спеціальні двері. Це про відкритість, повагу й можливість для кожного жити, радіти, творити, відчувати і бути частиною мистецького світу — незалежно від особливостей здоров’я, мови, віку чи досвіду. Безбар’єрність важлива для кожного.

Уявімо:

Людина з вадами зору навчається гри на фортепіано на дотик і слух.
Дитина з порушеннями мовлення вчиться виражати себе через ритм і музику.
Хтось чує світ по-іншому — але також чує музику серцем.

Мистецтво не знає бар’єрів. Воно говорить мовою, яку розуміє душа. У безбар’єрному світі викладач підтримує, а не критикує; однокласник допомагає, а не насміхається; усі відчувають себе на рівних — у класі, на пленері, в репетиційній залі, на сцені, у житті. Цінуймо різність — бо саме вона створює найгармонійнішу симфонію буття!