2 серпня – Міжнародний день пам’яті жертв геноциду ромів. Ця дата нагадує про трагічні події Другої світової війни, коли нацистський режим систематично переслідував та знищував ромське населення. У ніч з 2 на 3 серпня 1944 року в нацистському таборі смерті Аушвіц-Біркенау (Освенцим) було ліквідовано близько 4300 ромів, переважно жінок та дітей, у газових камерах. Загалом, за різними оцінками, жертвами нацистського геноциду стали від 200 тисяч до 1,5 мільйона ромів у всьому світі, з яких близько 20 тисяч загинули на території України. Ця сторінка історії залишається однією з найменш вивчених, але її важливість для розуміння злочинів проти людяності неможливо переоцінити.

Історична справедливість щодо геноциду ромів почала відновлюватися лише на початку 1980-х років у Німеччині. У 1996 році, на конференції «Геноцид — Пам’ять — Надія», представники ромських організацій з різних країн встановили 2 серпня як Міжнародний день пам’яті жертв нацистського геноциду ромів. Нацистська політика геноциду призвела до загибелі приблизно 500 тисяч ромів, яких вивозили з окупованих територій та знищували в концтаборах, таборах примусової праці або під час каральних операцій.

На Донеччині одними з найтрагічніших місць знищення ромів були Бахмут та Маріуполь. У Бахмуті в березні-квітні 1942 року зондеркоманда «4b» знищила близько 900 ромів (200 родин) у гіпсовій шахті. У Маріуполі у 1942 році було вбито щонайменше 40 представників ромської спільноти. Місцеві мешканці, як і в історії з євреями, намагалися рятувати ромів, попереджаючи їх про небезпеку або надаючи фальшиві документи.

Україна, як незалежна держава, активно впроваджує політику, спрямовану на відродження та самоідентифікацію ромської спільноти. Роми є невід’ємною частиною українського народу, а їхня історія – частиною спільної національної пам’яті. Розуміння та визнання трагедії геноциду ромів є ключовим для боротьби з сучасною дискримінацією та расизмом. На жаль, упередження та стигматизація ромів, як і раніше, залишаються актуальною проблемою.

Нехай 2 серпня буде днем вшанування пам’яті тих, хто страждав від нацистської жорстокості. Це день, коли ми маємо згадати про важливість пам’яті як запоруки подолання дискримінації та побудови більш толерантного суспільства. Пам’ять про трагедію – це наш спільний обов’язок перед минулими поколіннями та запорука кращого майбутнього.