2 серпня – Міжнародний день пам’яті жертв геноциду ромів.

Щороку 2 серпня світ вшановує пам’ять про жертв одного з найтрагічніших епізодів Другої світової війни – геноциду ромського народу. Ця дата обрана на згадку про ніч з 2 на 3 серпня 1944 року, коли в нацистському таборі смерті Аушвіц-Біркенау було знищено останні 4300 ромів, серед яких було багато дітей, жінок та чоловіків. Ця подія стала кульмінацією систематичного знищення ромського населення нацистським режимом. За різними оцінками, загалом під час Другої світової війни було вбито від 200 тисяч до 1,5 мільйона ромів по всьому світу. Це страшна сторінка історії, яка, на жаль, залишається однією з найменш вивчених. Про жахи геноциду ромів у нацистській Німеччині почали говорити лише на початку 1980-х років. Офіційне визнання цієї трагедії та встановлення Міжнародного дня пам’яті жертв геноциду ромів відбулося у 1996 році за ініціативи ромських організацій з багатьох країн Європи та США. Під час Другої світової війни нацистська Німеччина, керуючись расистською ідеологією, знищила близько 500 тисяч ромів, депортувавши їх з окупованих територій до концентраційних таборів. Багатьох ромів також було вбито під час каральних операцій, у таборах примусової праці або просто на місцях їхнього кочового проживання. Трагедія геноциду ромів залишила глибокий шрам в історії багатьох народів, і Україна не є винятком. За оцінками істориків, близько 20 тисяч ромів загинуло на території України, особливо у Києві, Криму та на Закарпатті. На щастя, поряд із жахами війни, є історії про людяність. Місцеві жителі, як і у випадку з євреями, часто ризикували життям, щоб врятувати ромів від переслідувань. Вони попереджали про наближення облав, надавали фальшиві документи, допомагаючи зберегти життя. За роки незалежності Україна робить кроки до підтримки ромської спільноти, сприяючи їхньому культурному відродженню та самоідентифікації. Ромська етнічна група є важливою частиною українського суспільства, а її історія – частиною нашої спільної національної пам’яті. Пам’ятати про минулі трагедії – це потужний інструмент боротьби з дискримінацією та расизмом. Сьогодні роми, як і багато років тому, часто стикаються з упередженнями, стигматизацією та соціальною ізоляцією. Тому 2 серпня – це не просто дата в календарі, а день, коли ми маємо вшанувати пам’ять тих, хто був позбавлений голосу, але заслуговує на вічну пам’ять. Пам’ять – це міст, що поєднує біль минулого з гідністю сьогодення. І цей міст – наша спільна відповідальність, наша спільна пам’ять.