20 серпня 2025 року, в День пам’яті захисників України, Алеї Слави у Ганнівці та Володимирівці стали місцями глибокої скорботи та шани. Урочисте відкриття Алеї Слави відбулося за участі Петрівського селищного голови Світлани Тилик, старости Ніни Цапенко, рідних загиблих героїв, односельчан, друзів, сусідів, молоді та дітей. Зібралися усі, хто пам’ятає та шанує подвиг наших земляків.

Ця подія супроводжувалася хвилиною мовчання, квітами в руках, сльозами в очах та щирими молитвами. Кожен виступ був пронизаний історіями про життя села, громади та родин воїнів. Ці розповіді – жива пам’ять, що дихає у словах, піснях та спогадах, яка не дозволяє забути жодного імені, жодної долі. Саме ця пам’ять об’єднує людей, даючи їм силу йти далі з вірою в те, що жертва Героїв не була марною. Присутні схилили голови у скорботі, згадуючи тих, хто віддав своє життя за незалежність та територіальну цілісність України. На Алеях Слави увічнені імена земляків-захисників, які героїчно загинули, захищаючи Батьківщину.

У Ганнівці пам’ять вшановано наступних Героїв:
солдат Хруль Олександр Григорович (22 роки);
молодший сержант Мінаков Юрій Валерійович (30 років);
солдат Антоненко Ігор Володимирович (38 років);
старший солдат Мануйленко Олександр Олександрович (20 років);
старший солдат Лісінецький Владислав Олексійович (38 років);
старший солдат Бабенко Михайло Анатолійович (47 років);
солдат Максимчук Сергій Миколайович (44 роки);
солдат Тульчевський Леонід Миколайович (48 років);
солдат Новокщонов Микола Юрійович (36 років);
солдат Білий Дмитро Миколайович (38 років);
солдат Тарасюк Олександр Олександрович (36 років);
капітан Мельник Сергій Іванович (45 років).

У Володимирівці вшановано пам’ять:
молодшого сержанта Солтиса Віктора Миколайовича (33 роки);
солдата Коростельова Івана Володимировича (23 роки);
сержанта Бабая Євгенія Олександровича (53 роки);
молодшого сержанта Худана Олександра Євгенійовича (32 роки);
старшого лейтенанта поліції Компанійця Ростислава Валерійовича (25 років);
солдата Бесараба Олександра Олександровича (47 років);
сержанта Ящука Андрія Миколайовича (45 років);
солдата Ткачищина Юрія Анатолійовича (22 роки);
старшого сержанта Єлісєєва Петра Григоровича (61 рік);
солдата Яцину Сергія Андрійовича (21 рік);
солдата Стражця Віктора Васильовича (46 років);
сержанта Карнаухова Юрія Сергійовича (45 років);
солдата Дяченка Олега Юрійовича (31 рік);
солдата Бакуна Андрія Васильовича (22 роки).

Кожен із загиблих був унікальною особистістю: комусь не судилося створити сім’ю, комусь – дочекатися власних дітей чи онуків. Тепер саме підростаюче покоління триматиме в руках квіти пам’яті, щоб їхній подвиг не згас. Алеї Слави – це не просто світлини та імена. Це символічні стежки пам’яті, якими крокуватимуть наступні покоління. Це міцне коріння, що тримає наш народ на українській землі. Це дороговкази, що світитимуть майбутнім поколінням, показуючи, що свобода не впала з неба, а була виплекана кров’ю Героїв. Це мовчазна молитва, яку щодня промовляє громада, зустрічаючи новий день. Ці хлопці й чоловіки стоятимуть, мов невсипущі вартові, нагадуючи кожному: ми живемо завдяки нашим землякам-захисникам. Вічна слава загиблим Героям України!