Рік тому, 21 жовтня, Високопільська громада втратила свого Героя – Сергія Володимировича Скаржинця. Його загибель стала болючим нагадуванням про те, яку ціну Україна платить за свою свободу. Війна продовжує забирати найкращих.

Сергій Володимирович Скаржинець народився 16 грудня 1986 року на Рівненщині, в селі Рудня. З дитинства він виявляв неабияку любов до техніки, що сформувалася під впливом батька, який працював комбайнером. Ця пристрасть до автомобілів та механізмів стала визначальною у його майбутній професії.

Після закінчення школи у 2004 році, Сергій здобув водійські права всіх категорій та розпочав строкову службу в аеромобільних військах у Вінниці, де отримав звання старшого солдата. Його відмінні навички ремонту техніки дозволили йому керувати військовим гаражем, де він відповідав за 15 одиниць транспорту. Після армії Сергій повернувся до рідної Рудні і продовжив працювати водієм.

У 2007 році доля привела Сергія до Хмельницького. Там він знайшов кохання, зустрівши свою майбутню дружину Наталію. У 2011 році вони одружилися, і згодом у них народилися дві доньки – Тетяна та Леся. Сергій став не лише кваліфікованим водієм великовантажних автомобілів, але й майстром з їх ремонту. Попри привабливі пропозиції роботи за кордоном, він завжди відмовлявся, цінуючи близькість до рідних та батьківщини. Його життєвим принципом було: «Де народився, там і згодився». Він був люблячим чоловіком, батьком та сином, прагнучи забезпечити своїй родині мирне та щасливе життя.

На жаль, мирні плани Сергія та його родини були зруйновані війною. 2 травня 2023 року він отримав повістку. Чоловік, люблячий батько та дбайливий син, став на захист України. Після фахової підготовки, Сергій разом зі своїм братом Максимом, якого мобілізували раніше, потрапив до 33-ї окремої механізованої бригади. Там він служив старшим водієм, виконуючи бойові завдання.

Бойовий шлях Сергія був сповнений випробувань. Він отримав контузію під час мінометного обстрілу на Запорізькому напрямку, а пізніше – поранення шиї та вуха, внаслідок чого втратив слух на одне вухо. Незважаючи на це, після лікування та реабілітації, Сергій знову повернувся на службу. Навіть після повторного поранення руки та ноги, він, пройшовши чотири місяці реабілітації, став оператором протитанкових ракетних комплексів. Родина просила його перевестися в тил, адже він мав статус обмежено придатного, але Сергій відмовився, не бажаючи залишати побратимів.

26 вересня 2024 року, перед черговою поїздкою на фронт, Сергій сказав: «Хто як не я? Хто там буде?» 20 жовтня, в неділю, його дружина отримала від нього останнє повідомлення: «Все добре».

21 жовтня 2024 року, під час артилерійського обстрілу в районі Курахового на Донецькому напрямку, Сергій Скаржинець загинув від травм, несумісних з життям. Він до останнього подиху був вірний своєму обов’язку.

Сергій мріяв повернутися до мирного життя, поїхати з родиною в Карпати та зробити велике сімейне фото. Він загинув як Герой, залишивши по собі пам’ять про мужність, відданість та самопожертву. Вічна пам’ять про нашого Захисника України назавжди залишиться в наших серцях.

Вшануймо пам’ять про Сергія тихою молитвою та хвилиною мовчання. Дякуємо тобі, наш мужній Воїне!