21 лютого ми відзначаємо Міжнародний день рідної мови – свято, яке об’єднує нас навколо нашого спільного багатства. Бажаємо кожному з нас відчувати гордість за свою мову, говорити нею вільно та з любов’ю.

В цей день хочемо познайомити вас з творчістю Катерини Рабчун-Мосійчук, працівниці КЗЗСО «Рожищенський ліцей №4», талановитої поетеси Рожищенської громади.

Багато на землі красивих мов,

Але одна у світі найгарніша…

Та, що звучить довкола знов і знов,

Та, що для серця мого найрідніша.

Немає іншої такої серед всіх,

Що струни серця ніжністю торкає…

Вкраїнська мова – вічний оберіг

Де кожне слово піснею лунає…

Немов скарбниця із казкових мрій,

Неначе пісня в небі журавлина…

Вона веде заради себе в бій…

…І кожне слово в мові – то перлина …

Така дзвінка, як щебіт солов’я,

Що із глибин віків до нас лунає…

Вона багата…Чиста, як вода…

І милозвучнішої мови не буває…

Дає нам навички, уміння і знання,

Іще з дитинства шлях в життя торує…

Кладе в серця нам вічні почуття

…І так до смерті нашої пульсує…

Як та криниця мудрості й добра,

По самі вінця сповнена надії…

Із діда – прадіда супутниця пера

Як невід’ємна проповідь стихії…

В ній кожне слово піснею луна,

Вона любові й мужності основа,

Така багата, вічна і п’янка –

Моя чарівна українська мова.