21 серпня світ вшановує жертв тероризму, ініційоване Організацією Об’єднаних Націй. Зважаючи на поточну ситуацію, важливо нагадати про терористичну сутність Російської Федерації, яка систематично вдається до методів терору у війні проти України, що триває далеко не з 2022 року.

Ще у 2014 році, після початку окупації українських територій, Росія розпочала терор проти цивільного населення. Особливо постраждали ті, хто не чинив збройного опору, але й не виявляв лояльності до окупаційної влади. Серед яскравих прикладів – ув’язнення, катування та незаконні засудження за сфабрикованими справами таких діячів, як Олег Сенцов, Олександр Кольченко та Володимир Балух. Також трагічні випадки вбивства депутата Горлівської міськради Володимира Рибака та юного футболіста Степана Чубенка на Донбасі, які зазнали жорстоких катувань перед смертю.

Одним із найбільш резонансних актів міжнародного тероризму, здійснених Росією та підтримуваними нею угрупованнями ще до повномасштабного вторгнення, стало збиття літака рейсу MH17. Це призвело до загибелі 298 людей. Міжнародне розслідування встановило, що авіалайнер було уражено зенітно-ракетним комплексом «Бук», що належав російській 53-й бригаді. Попри неспростовні докази, представлені численними незалежними джерелами, Росія досі відмовляється визнавати свою відповідальність за цей акт міжнародного тероризму.

З початком повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року терор став ще більш інтенсивним. Росія використовує тортури, вбивства, зґвалтування та примусове переміщення населення як методи ведення війни, що може бути кваліфіковано як геноцид. Систематичні ракетні удари по цивільній інфраструктурі спричинили масштабні руйнування по всій Україні. Особливо постраждали міста у прифронтових зонах, деякі з них фактично стерті з лиця землі. Жертвами повітряних атак стали відвідувачі торгових центрів, медичних закладів та інших цивільних об’єктів у Кременчуці, Вінниці, Києві. Тактика обстрілу енергетичної інфраструктури була спрямована на те, щоб залишити населення без світла та тепла, створюючи психологічний тиск і терор.

З 2022 року Росія вдається до ядерного шантажу, контролюючи Запорізьку АЕС, а влітку 2023 року здійснила теракт на Каховській ГЕС, що призвело до екологічної катастрофи.

Особливо цинічним актом терору стало вбивство понад 50 українських військовополонених в Оленівці 29 липня 2022 року, які здалися в полон з «Азовсталі» під гарантії ООН та Червоного Хреста.

Численні свідчення підтверджують розстріли військовополонених на полі бою, а також катування, знущання та вбивства в місцях утримання. Серед них – трагічний випадок викрадення та вбивства української журналістки Вікторії Рощиної російськими загарбниками у 2023 році.

Терористична діяльність, незалежно від масштабу — чи то радикальна група, чи держава-агресор — є неприпустимим злочином, який вимагає відповідальності. Кожен акт терору з боку Росії має бути засуджений і покараний.