Двадцять першого червня – особливий день для мешканців села Цибулеве Дмитрівської громади, адже саме цього дня минає другий рік з моменту трагічної загибелі їхнього земляка, відважного захисника України – Олександра Володимировича Бабича. Ця дата сповнена глибокого болю, невщухаючої скорботи та світлої пам’яті про незламного Героя. Пам’ять Олександра Бабича є невід’ємною частиною історії нашої громади та всієї України. Олександр народився 14 вересня 1979 року у мальовничому селі Красносілля, де провів свої дитячі та юнацькі роки. Він здобував освіту у Красносільській загальноосвітній школі, де проявив себе як старанний та відповідальний учень. Після закінчення школи Олександр продовжив навчання у Знам’янському СПТУ №12, де опанував важливу та затребувану спеціальність помічника машиніста. Це свідчить про його прагнення до знань та розвитку. Свою трудову діяльність Олександр Володимирович розпочав на відповідальній посаді майстра цеху у Богданівській військовій частині. Саме там він формувався як професіонал та патріот. З початком повномасштабного вторгнення російських окупантів на територію України, Олександр не вагаючись став на захист рідної землі. Він продовжив свою службу, демонструючи справжню мужність і самовідданість, які є прикладом для кожного з нас. Захисник України Олександр Бабич був втіленням відваги. Трагічний день 21 червня 2023 року став останнім у житті Олександра Бабича. Він загинув під час виконання бойового завдання, віддавши найцінніше – своє життя – за свободу та незалежність України. Це була надзвичайно висока ціна за наш мир і спокій. У цього відданого Героя залишилися дружина та двоє синів, для яких він був опорою та люблячим батьком. Його втрата – невимовний біль для родини, громади та всієї країни. Пам’ять Олександра Бабича має жити вічно. Ми ніколи не повинні забувати, якою ціною виборюється наша свобода та право на мирне життя. Кожен день, прожитий під мирним небом, є результатом подвигу таких Героїв, як Олександр. Вічна пам’ять Герою, який віддав своє життя, захищаючи не лише суверенітет України, але й кожного з нас, наші цінності, нашу незалежність та право жити у вільній, демократичній країні. Життя людини безцінне, її душа безсмертна, а пам’ять про справжнього Героя — вічна. Кожен український захисник, як Олександр Бабич, є символом незламності духу. Нехай його історія надихає нас на боротьбу, на єдність, на збереження пам’яті про всіх, хто віддав своє життя за Україну. Кожен загиблий герой, такий як Олександр Бабич, залишає після себе невмирущий слід. Слава Україні! Слава її Синам та Донькам, які не шкодують свого життя заради її майбутнього! ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ, ЇХ ПАМ’ЯТАЮТЬ ВІЧНО…