Щорічно, 22 березня, світ відзначає Всесвітній день водних ресурсів (World Water Day), ініційований Генеральною Асамблеєю ООН у 1993 році. Цей день є важливою нагодою привернути увагу до критичних проблем, пов’язаних із водою. Ключова тематика кампанії цього року — «Збереження льодовиків». Вона акцентує увагу на життєво важливій ролі льодовиків як невід’ємної частини глобального гідрологічного циклу. Ця кампанія має на меті підвищити обізнаність про прискорене танення льодовиків та його глибокий вплив на зміна клімату, довкілля, здоров’я людини та сталий економічний розвиток. Актуальність збереження льодовиків зростає з кожним роком.

Льодовики сьогодні займають приблизно 10–11% суходолу нашої планети, а їхній сумарний об’єм становить близько 30 мільйонів кубічних кілометрів. Вони є одними з найважливіших регуляторів клімату Землі та вміщують колосальні 75% усієї прісної води планети. З давніх-давен люди селилися поблизу льодовиків, використовуючи їх як постійні та надійні джерела чистої прісної води. І сьогодні вони продовжують відігравати цю фундаментальну роль, зберігаючи значно більше води, ніж усі річки та озера разом узяті. Естетична привабливість льодовиків також сприяє їхньому збереженню льодовиків як природної спадщини.

Окрім своєї екологічної та кліматичної значущості, льодовики є об’єктом постійних наукових досліджень. Вони слугують ключовими індикаторами для моніторингу змін клімату та загального стану довкілля. Наука, що спеціалізується на вивченні льодовиків, називається гляціологія (від лат. glacies – лід). Вона досліджує умови утворення, режими та межі поширення цих величезних мас льоду. Льодовики також відіграють значну геологічну роль: під час свого повільного руху вони руйнують гірські породи, переміщують уламки та відкладають їх у місцях танення. Швидкість їхнього руху варіюється: у гірських районах вона може становити від 20 до 80 см на добу (або 100–300 м на рік), тоді як у великих льодових покривах Гренландії та Антарктиди вона значно повільніша — від 3 до 30 см на добу. Розуміння цих процесів є ключовим для стратегій збереження льодовиків.

Найбільший існуючий льодовик — це велетенський льодовиковий щит льодовика Антарктиди, що охоплює площу 13,9 мільйона квадратних кілометрів. Його середня товщина досягає 2000 метрів, а максимальна — 4335 метрів. Геофізичні дослідження виявили, що ложе цього льодовика має складний рельєф, де гірські масиви чергуються з рівнинами та островами. Цей гігант є ключовим об’єктом для глобального збереження льодовиків.

Науковці б’ють на сполох: за їхніми прогнозами, більше половини світових льодовиків можуть зникнути до кінця цього століття. Однією з найбільш загрозливих проблем є вплив танення льодовиків на підвищення рівня Світового океану, що потенційно може сягнути 70 метрів. Це значно збільшує ризик масштабних затоплень у прибережних містах по всьому світу. Крім того, втрата льодовиків призводить до катастрофічного зменшення запасів прісної води, необхідної для домашнього споживання, сільського господарства та промисловості, що загрожує водній безпеці мільярдів людей. Ці наслідки підкреслюють нагальність збереження льодовиків.

Водночас, є і надія. Зменшення викидів вуглецю та впровадження стійкої екологічної політики є ефективними заходами для уповільнення процесу танення льодовиків. Вчені наголошують, що навіть незначне зниження глобальної температури може суттєво допомогти у збереженні льодовиків у стабільному стані. Кожна дія, яку ми робимо сьогодні, має вирішальне значення для захисту льодовиків для майбутніх поколінь. Це забезпечить не лише збереження критично важливих ресурсів прісної води та біорізноманіття, а й допоможе підтримати крихкий баланс клімату нашої планети. Збереження льодовиків – це не просто екологічна проблема, це глобальний виклик, що вимагає колективних зусиль та усвідомлених рішень від кожного з нас.