22 вересня 1835 року народився Олександр Потебня – видатний український мовознавець, філософ і громадський діяч, чий внесок у розуміння мови та мислення залишається актуальним донині. Його наукова спадщина формує основи сучасного слов’янського мовознавства.

Олександр Потебня народився в шляхетській родині на хуторі Манів, неподалік Ромен. З раннього дитинства він був оточений українською культурою: від бабусі чув народні казки й пісні, що згодом знайшли відображення в його наукових працях. Вже у семирічному віці Олександр вільно спілкувався українською та російською мовами. Навчання в Радомській гімназії (Польща) дозволило йому вдосконалити знання польської та опанувати кілька європейських мов, що стало чудовою базою для його майбутніх лінгвістичних досліджень.

У 1851 році Олександр Потебня вступив до Харківського університету. Спочатку він обрав юридичний факультет, але невдовзі перевівся на історико-філологічний, де його захоплення українським фольклором і народною творчістю стало фундаментом його лінгвістичної теорії. Важливу роль у становленні молодого вченого відіграли викладачі Амвросій Метлинський та брати Лавровські, які відкрили йому світ праць видатних філологів.

Після завершення навчання Потебня викладав у Першій Харківській гімназії, паралельно працюючи над дисертацією. У 1860 році він успішно захистив роботу, присвячену символам у слов’янській народній поезії. Невдовзі вийшла його знакова праця «Мысль и язык», де вчений вперше обґрунтував нерозривний зв’язок між мовою та мисленням. Його концепція «внутрішньої форми слова» започаткувала психологічний напрямок у слов’янському мовознавстві.

Подальша академічна кар’єра Олександра Потебні була тісно пов’язана з Харківським університетом. У 1875 році він обійняв посаду професора кафедри російської мови та словесності. Його лекції були справжніми подіями, адже Потебня мав унікальний дар пояснювати складні речі простою мовою. Він глибоко досліджував діалектологію, граматику та фольклор. Його праці, такі як «Записки з російської граматики» та «Пояснення малоросійських і споріднених народних пісень», стали класичними.

Олександр Потебня був не лише видатним науковцем, але й активним громадським діячем. Він брав участь у роботі Харківської громади, уклав буквар для недільних шкіл, підтримував талановитих українських письменників. Важливим досягненням є його переклад «Одіссеї» Гомера українською мовою. Особисте життя Потебні також було щасливим: він був одружений з Марією, донькою харківського книговидавця, і виховав двох синів, Олександра та Андрія, які досягли успіху в галузях електроенергетики та ботаніки відповідно.

29 листопада 1891 року Олександр Потебня пішов з життя у Харкові. Сьогодні його ім’я носять Інститут мовознавства НАН України, вулиці та школи, а також діє музей, що вшановує його пам’ять та науковий доробок.