22 листопада – День пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років і масових штучних голодів 1921-1923 і 1946-1947 років в Україні..

Щороку в останню суботу листопада вся Україна у жалобі згадує трагедію вселенського масштабу – геноцид українського народу, вчинений комуністичним режимом. Голодомор, який трьома потужними хвилями прокотився Україною, став національною трагедією і вписаний трагічною сторінкою в нашу історію. Україна втратила мільйони своїх кращих синів та дочок – хліборобів, учених, творчу інтелігенцію.
Радянська влада цілеспрямовано знищувала українське селянство через репресії, конфіскацію зерна, «чорні дошки» та заборону виїзду з голодних сіл. Найтрагічнішим був Голодомор 1932-1933 років:
1932 рік
У липні Україні нав’язують завідомо нереальні до виконання плани із хлібозаготівель.
7 серпня ухвалюють постанову про «охорону соціалістичної власності». Відомий також як «закон про п’ять колосків». Він передбачав за розкрадання колгоспного майна (навіть кілька колосків, які перезимували під снігом на полі) розстріл на місці та конфіскацію майна. За наявності пом’якшувальних обставин покарання – 10 років ув’язнення в таборах. Авторство постанови приписують особисто Сталіну.
Жовтень. В Україну направляється спеціальна комісія із хлібозаготівель на чолі з керівником уряду СРСР Молотовим. Завдання – посилити репресії і збільшити вилучення зерна в українських селян.
Листопад. Організовують загони для пошуку і конфіскації зерна, іншого продовольства, худоби в приватних господарствах. До кампанії залучається весь особовий склад міліції, органів держбезпеки, а також місцеві члени комуністичної партії і комсомолу. Пізніше цього місяця вводять режим «чорних дошок». Якщо населений пункт чи район занесли на «чорну дошку», там повна блокада, проведення спеціальних репресивних заходів. Тобто повне знищення мешканців громад. Далі запроваджують натуральні штрафи. У господарствах, що «заборгували» за планами, конфісковують усе продовольство і худобу. У кінці листопада спецоргани розробляють спеціальну таємну операцію. Знищують усіх, хто міг би чинити опір повному вилученню хліба. Операція охоплювала 243 райони України.
Грудень. В Україну направляють Кагановича і Постишева для посилення хлібозаготівель. Влада переходить до повного вилучення харчів в українських селян. Кремль звинувачує українців у саботажі хлібозаготівель та підготовці повстання. Чотирнадцятого грудня ЦК ВКП(б) і РНК СРСР ухвалюють таємну постанову «Про хлібозаготівлю на Україні, Північному Кавказі і в Західній області». Вона передбачала ліквідацію українських шкіл на Кубані і масове переслідування української інтелігенції.
У кінці грудня із сіл, які не виконали плани хлібозаготівель, вивозять усі наявні зернові запаси, навіть посівний матеріал.
1933 рік
1 січня вступила в дію спеціальна постанова ЦК ВКП(б) про застосування найжорстокіших репресій до тих, хто не здасть хліб. По-факту, українцям був оголошений ультиматум. Також у січні проходять масові обшуки в селянських господарствах. Під час яких селяни були позбавлені останніх залишків їжі.
22 січня заборонили виїзд селян із території УРСР і Кубані в інші місцевості Радянського Союзу. Тільки за перші півтора місяці дії директиви Сталіна затримали майже 220 тисяч селян. Із них понад 186 тисяч силоміць повернули в села, де вони були приречені на голодну смерть.
22 січня Сталін призначає фактичним керівником УРСР на посаді другого секретаря ЦК КП(б)У Постишева. Той розпочав масштабну кампанію «очищення» від «петлюрівців» і «українських націоналістів». Вона стала складовою плану геноциду української нації. Тогочасний розмах політичних репресій в Україні прирівнювався до Великого терору 1937–1938 років. За офіційними даними, в Україні в 1933 році арештували більше людей, ніж у 1938-му. Тоді затримано 260 тисяч українців, більшість із яких були розстріляні.
Лютий. Українським областям починають виділяти допомогу – вибіркову і недостатню. Вона була спрямована не на подолання голоду і порятунок українців, а на забезпечення виробничих потреб у ході посівних і збиральних кампаній. Знесилені і старі люди, а також селяни-одноосібники не отримували допомоги. Смертність серед українських селян невпинно зростала.
16 лютого щоб інформація про голод не поширювалася, в УРСР спеціальною директивою заборонили будь-яким організаціям, крім ДПУ (Державного податкового університету), фіксувати випадки опухання і смерті на ґрунті голоду.
Червень. Смертність від голоду в Україні досягла апогею. За оцінками демографів до червня померли від 800 тисяч до понад 1 мільйона осіб.
Серпень. Прийняли рішення про створення Всесоюзного переселенського комітету та переселення у вимерлі з голоду села України колгоспників із російських областей і Білорусі. До кінця 1933 року переселили понад 100 тисяч осіб.
Під час голоду, окрім примусового відбирання їжі, тоталітарна влада відхилила допомогу з-за кордону та кинула всі сили на ізоляцію голодуючих районів. Армія, загони НКВД оточили українські міста та залізничні станції, бо селяни втечею намагалися врятуватися від голодної смерті. Мешканцям сіл забороняли виїжджати в інші регіони СРСР. Хліб вилучався, продавався до інших країн за валюту, яку спрямовували на закупівлю верстатів та іншого обладнання для промислових підприємств.
Спільний біль, спільна пам’ять, спільний обов’язок – це стосується не тільки нашого минулого, але й нашого сьогодення. І наш святий обов’язок закарбувати в серцях пам’ять про невинно вбитих голодною смертю, зробити все можливе, щоб вшанувати пам’ять жертв Голодомору-геноциду. Хай найвищим пам’ятником мільйонам жертв України буде світлий храм нашої душі, сповненої скорботи та молитвою за їх упокоєння! Жива пам’ять надзвичайно важлива, особливо сьогодні, коли росіяни знову застосовують проти українців знайомі їм методи геноциду аби знищити українців як самобутній народ, як націю.
В умовах нинішньої війни за Незалежність наша пам’ять про Голодомор 1932–1933 років є чинником суспільної мобілізації українців і світової спільноти для протидії агресору.
Сьогодні демократичний світ висловлює підтримку Україні. Сили безпеки та оборони України героїчно протистоять ворогові. І кожен із нас, пам’ятаючи про злочини комуністичного тоталітарного режиму, всі сили повинен спрямувати на підтримку наших захисників.
Про сталінський геноцид українців дізнається дедалі більше людей в інших країнах світу. Знання про Голодомор в Україні 1932–1933 років допомагає людям у всьому світі краще зрозуміти природу сучасної російської злочинної війни та геноцидних практик, які її супроводжують. Пам’ять про використання тодішнім кремлівським режимом у 1932–1933 роках голоду як інструменту здійснення злочину геноциду проти українців повинна слугувати засторогою для недопущення виникнення голоду будь-де на планеті, засторогою недопущення провокування і використання продовольчої кризи нинішнім кремлівським агресором для досягнення своїх цілей.
22 листопада, у день пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років, українці усього світу о 16 годині мають об’єднатися у хвилині мовчання, зупинитися і віддати шану закатованим голодом сталінським режимом. Також закликаємо незалежно від місця перебування запалити Свічку пам’яті. Саме тому вшанування пам’яті жертв Голодомору цього року проходить під гаслом: «Де б ти не був, запали Свічку пам’яті».