22 січня – День Соборності України.
Соборність – це не тільки про єдність земель і об’єднання в одну територію, країну і державу. Це, насамперед, про єдність і цілісність народу, про відповідальність один перед одним і перед Україною. Це про спільний поступ вперед до високої мети – вільної і незалежної держави.

Соборність – у візерунках нашої вишиванки, у звучанні бандури і трембіти, заримована рядками Шевченка, Франка, Стуса, Лесі Українки.
Соборність – у хвилях Дніпра, у водах Світязя та Синевиру.

Страшна війна стала поштовхом до справжнього усвідомлення соборності, поштовхом до єдності мільйонів українців, єдності усіх наших регіонів. Де всі – один за одного. Бо наша сила – в єдності! У кожного з нас більше немає чужих міст, сіл, вулиць. Кожне місто і село – рідне. Наші воїни пліч-о-пліч дають відсіч ворогу і не зважають на те, звідки вони родом, чи якою мовою вони спілкуються між собою.

Загиблі Герої – це наші спільні діти і батьки, наша пам’ять, біль і сльози на завжди.
Волонтерство – це наша спільна допомога війську, щоденна невтомна праця.
Віра – наша спільна молитва за кожного захисника і захисницю, за Перемогу не залежно від конфесії.

Україна – наш спільний дар від Бога, який маємо захищати і відстоювати.
І поки ми єдині і соборні – ми сильні і нас ніхто не здолає! Так є і буде завжди!

Слава ЗСУ!
Слава Україні!
Слава Героям!🇺🇦