22 травня – 164-та річниця від дня перепоховання Тараса Шевченка. У цей день, коли весна розквітає, вся Україна вшановує пам’ять видатного сина українського народу, геніального поета, талановитого художника, невтомного громадського діяча, чиє ім’я знане у всьому світі – Тараса Григоровича Шевченка. Його творчість є невичерпним джерелом натхнення для багатьох поколінь українців.

Поет відійшов у вічність у віці 47 років у Санкт-Петербурзі, де його і було поховано. Проте, друзі Тараса Григоровича, численні шанувальники його безсмертної творчості знали про його заповітне бажання – бути похованим на рідній землі, серед мальовничих українських краєвидів.

І ось, після отримання офіційного дозволу у квітні того ж року, тіло великого сина України, славетного Поета і Пророка Тараса Григоровича Шевченка було перевезено в Україну, щоб упокоїтися на Чернечій горі, що височіє біля Канева. Це місце стало символом національної пам’яті та єднання.

День перепоховання Шевченка – це не просто формальна данина поваги його світлій пам’яті, це важлива нагода ще раз замислитися над тернистим шляхом України, над її багатостраждальною історією, і усвідомити себе невід’ємною частиною української нації на цій святій землі. Це день національної свідомості та гідності.

«Борітеся – поборете, Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава і воля святая!», – ці пророчі слова Тараса Григоровича надихають нас і сьогодні. Українці неодмінно виконають заповіт Великого Кобзаря. Ми обов’язково переможемо. Україна неодмінно постане такою, якою її мріяв бачити Шевченко – могутньою, багатою державою щасливих і вільних людей. Такою є наша мета, і ми невпинно йдемо до неї!

Слава Україні! Героям слава!