Сьогодні пам’ятний день – перепоховання Тараса Шевченка. 22 травня 1861 року – день, коли Тараса Григоровича Шевченка перепоховали на Чернечій горі, що поблизу Канева. Ця подія є важливою для української культури та історії.

Тарас Шевченко помер у віці 47 років у Санкт-Петербурзі, де його спочатку й поховали на Смоленському кладовищі. Проте друзі та шанувальники творчості Тараса Григоровича знали про його заповітне бажання – бути похованим на рідній землі, згідно з його «Заповітом», написаним ще 1845 року: «Як умру, то поховайте мене на могилі серед степу широкого на Вкраїні милій…». Перепоховання Тараса Шевченка стало втіленням його волі.

Через 58 днів після смерті, прах Шевченка, за клопотанням Михайла Лазаревського та отриманим дозволом, перевезли в Україну для перепоховання Тараса Шевченка на Чернечій горі біля Канева. Спочатку труну привезли до Києва, де з поетом могли попрощатися всі охочі, особливо молодь. З Києва, 20 травня 1861 року, останки Кобзаря перевезли пароплавом «Кременчук» до Канева. Два дні домовина перебувала в Успенському соборі, а 22 травня, після панахиди, прах віднесли на Чернечу гору.

Церемонія перепоховання Тараса Шевченка стала справжнім, хоч і сумним, святом. Після церковної панахиди протоієрей виступив із прощальним словом, назвавши спочилого не лише братом у Христі, але й щирим батьком українського люду, першим, хто заступився за рідне слово. Труну винесли з церкви, поставили на козацький віз, накрили червоною китайкою, і люди впряглися у віз замість волів. «І повезли, як слід, діти свого батька, що повернувся з далекого краю до свого дому», – згадує сучасник. Дорогу, якою рухалася процесія, устелили зеленим віттям. Попереду несли портрет Кобзаря.

Над домовиною Шевченка змурували цегляне склепіння, насипали землю й обклали камінням, щоб надати могилі вигляду степової. Згодом встановили дубовий хрест. У 1884 році на народні пожертви встановили чавунний хрест, впорядкували земляний насип, обклали могилу дерном, збудували хату для доглядача. У 1889 році влаштували перший музей Шевченка. У 1925 році утворено Канівський державний музей-заповідник «Могила Т.Г. Шевченка», а у 1939 році споруджено бронзовий монумент поетові. Народ здавна називає Чернечу гору Тарасовою. Пам’ять про перепоховання Тараса Шевченка живе у серцях українців.

« повернутися