22 червня – це не просто дата в календарі, а особливий День скорботи та вшанування пам’яті жертв війни в Україні. Цей день є глибоким нагадуванням про жахливі події минулого століття та про трагедії, які продовжують відбуватися на нашій землі й сьогодні. Ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю мільйонів українців, чиє життя було безжально обірване війнами, що прокотилися нашою територією. Згадуємо тих, хто загинув на кривавих полях битв Другої світової війни, хто став невинною жертвою нацизму, Голокосту, жорстоких депортацій та примусової праці. Ці страшні події залишилися незагойними ранами в серці нації, формуючи нашу колективну пам’ять та ідентичність.

Масштаби втрат є приголомшливими: понад 700 міст і селищ, а також тисячі українських сіл були перетворені на суцільні руїни. Близько 10 мільйонів людей залишилися без даху над головою, втративши все, що мали. Це наша спільна, глибока рана, яку не загоїти жодним часом. Кожен рік цей День скорботи слугує нагадуванням про те, наскільки тендітним є мир і якою дорогою є ціна свободи.

І нині, на 11-му році нової великої війни, ми знову зіштовхуємося з брутальною агресією. Українці знову мусять боротись за своє право жити вільно, мирно та гідно на рідній землі. Знову наші відважні українські захисники та захисниці стоять між нами та підступним ворогом, зупиняючи зло ціною власного життя. Вони тримають оборону, демонструючи незламну волю та героїзм, що вражає весь світ. Їхня самовідданість – це приклад справжньої любові до Батьківщини та готовності до найбільших жертв задля її майбутнього.

Ми висловлюємо щиру вдячність кожному воїну. Дякуємо вам, наші незламні воїни, за кожен день, коли ми можемо обіймати своїх близьких, працювати, будувати плани, вірити в краще майбутнє та сподіватися на перемогу. Дякуємо за те, що ви щодня тримаєте небо і землю України, оберігаючи наш спокій та незалежність. Ваша стійкість є запорукою нашої перемоги, а ваша мужність надихає націю на єдність та опір агресії.

Сьогодні, в цей День скорботи, ми особливо гостро усвідомлюємо: війна — це не просто сторінки підручника історії, це безперервний біль, що лунає крізь покоління, це травма, яка передається нащадкам. Проте ми вистоїмо, бо пам’ятаємо своїх героїв, пам’ятаємо жертв минулих та нинішніх воєн. Ми вистоїмо, бо ми єдині. Наша національна пам’ять та спільна боротьба за свободу України є нашою найвищою цінністю. Ми доведемо, що наш дух незламний, а прагнення до миру та справедливості – непохитне. Цей день – це не лише сум, а й символ незламності духу нашого народу, який продовжує боротися за своє право на вільне життя. Вшанування пам’яті жертв війни є нашим священним обов’язком.

Вічна пам’ять загиблим. Слава живим захисникам і захисницям України. Слава Україні!