22 ЧЕРВНЯ – ДЕНЬ СКОРБОТИ І ВШАНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ ВІЙНИ В УКРАЇНІ. Ця дата глибоко вкарбувалася в історичну свідомість нашого народу як символ невимовних страждань та величезних втрат. Саме в цей день, 84 роки тому, розпочалася війна, що стала однією з найтрагічніших сторінок в історії людства. Вона залишила після себе катастрофічні наслідки: зруйновані міста і села, покалічені долі, обірвані життя мільйонів людей, які прагнули миру. Цей День скорботи об’єднує нас у шані до всіх, хто став жертвою того жахливого протистояння. Серед них були і наші земляки – чоловіки й жінки, діти й літні люди, чиї життя були безжально перекреслені воєнними діями. Ми пам’ятаємо кожного, хто прийняв на себе удар агресора і не зміг пережити той буремний час. Сьогодні Україна знову проходить крізь суворі випробування, потерпаючи від повномасштабної російської агресії. Ми знову втрачаємо своїх синів та доньок, які із честю захищають незалежність і суверенітет української держави, демонструючи незламне прагнення до свободи та мирного майбутнього. Ціна, яку платить український народ за свою свободу, є надзвичайно високою. Кожен день приносить звістки про нові втрати, нові руйнування, нові трагедії. Усвідомлюючи масштаби сучасної біди, ми, українці, як ніколи гостро відчуваємо і розуміємо, через які випробування пройшли наші діди та прадіди, вистоявши у страшному пеклі тотальної війни. Їхня стійкість, мужність і самопожертва є прикладом для нас, надихаючи на боротьбу і віру в перемогу. Вшанування пам’яті жертв війни є не просто традицією, а життєвою необхідністю для збереження історичної істини та запобігання подібним трагедіям у майбутньому. Сьогодні ми згадуємо всіх полеглих на полях битв, загиблих від бомбардувань і обстрілів, замучених у катівнях ворога, померлих у тилу від голоду, холоду і хвороб. Ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю мільйонів невинних життів, які були забрані війною. Жертви війни в Україні – це не просто цифри, це особисті історії, це розбиті родини, це втрачені мрії. Це рани, які ніколи не загояться повністю, але які мають слугувати вічним нагадуванням про жахи агресії. Теперішнє покоління має нести відповідальність за збереження цієї пам’яті, усвідомлюючи, що перемогу не можливо здобути без глибокої віри людей у себе, у свою державу і її незламну ціну. Лише єднання навколо спільних цінностей, спільна віра у власні сили та непохитна рішучість дозволять Україні вистояти та перемогти. Це особливо важливо в День пам’яті про ті жахливі події. Нехай єднає усіх нас безмежна любов до України і щира турбота про її майбутнє – вільне, незалежне і процвітаюче. Пам’ятаймо історію, шануймо героїв і працюймо разом задля мирного неба над нашою землею. Цей День скорботи нагадує нам, що мир не є даністю, а результатом постійної боротьби та пильності. Ми повинні зробити все можливе, щоб подібні трагедії ніколи більше не повторилися. Наш обов’язок – берегти пам’ять про минулі жертви та створювати майбутнє, гідне їхньої жертовності. В День вшанування пам’яті жертв війни ми також відзначаємо незламність українського духу. Слава українському народові! Слава Україні!