Шановні співвітчизники!22 червня — це День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні, трагічна дата, що навіки закарбувалася в історії нашого народу. Цього дня 84 роки тому, у 1941 році, розпочалася одна з найжахливіших сторінок минулого століття – напад на Україну, який став початком кривавої Другої світової війни. Для української землі, що перетворилася на одну з основних арен бойових дій, цей період обернувся нестерпними стражданнями та безпрецедентними руйнуваннями. Мільйони українців віддали свої життя – серед них були відважні солдати, нескорені партизани, невинні мирні жителі, жінки, діти та літні люди. Багато українських міст і сіл було стерто з лиця землі, а економіка країни зазнала колосальних і непоправних втрат.Щороку в цей День скорботи ми з глибокою пошаною вшановуємо пам’ять кожного, хто загинув, захищаючи рідну землю. Ми згадуємо полеглих у запеклих боях на фронтах, тих, хто боровся з окупантами у партизанських загонах та підпіллі, віддавши життя за свободу. Наша пам’ять звернена до тих, хто був жорстоко закатований у концентраційних таборах, хто помер від голоду та виснажливої примусової праці на каторгах.Ми також вшановуємо неймовірний подвиг трудівників тилу, які невпинно працювали задля Перемоги, та дітей війни, що витримали довгі, суворі роки окупації, своїм повсякденним опором наближаючи Велику Перемогу. Наш найсвятіший обов’язок — навіки зберегти пам’ять про ці трагічні сторінки Другої світової війни та героїчний подвиг наших дідів і прадідів. Це необхідно, аби прийдешні покоління усвідомлювали, якою дорогою та непоправною ціною було здобуто Перемогу над нацизмом, відстояно мир та свободу для нашої країни, Європи та всього світу.Наш рідний край, Новоархангельщина, також пережив жахливі роки окупації, що тривала з 30 липня 1941 року по 13 березня 1944-го. У Новоархангельську загарбники створили два концентраційні табори для утримання військовополонених, де панували нелюдські умови. Сотні цивільних жителів, включаючи всіх представників єврейської національності, були безжально розстріляні. Понад тисячу осіб було вивезено на примусові роботи до Німеччини, де вони зазнали нелюдських страждань.Проте доросле населення, молодь і діти Новоархангельщини не корилися ворогу. На території колишнього району активно діяло декілька підпільних організацій і два партизанські загони, що героїчно чинили опір загарбникам. З Новоархангельщини до лав діючої армії було призвано близько 7 тисяч осіб. З них 4 тисячі 965 осіб загинуло на фронтах у запеклих боях або померло від ран у госпіталях. За мужність і героїзм, виявлені у боях з ворогом, уродженцю села Кам’янече, Крамаренку Андрію Макаровичу, було посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу за його подвиг під час форсування річки Одер.Імена всіх ветеранів-визволителів, які вже відійшли у вічність, назавжди залишаться в історії рідного краю. Вони є яскравим взірцем мужності та патріотизму для сучасників, нагадуючи нам про справжню ціну свободи.Сьогодні, на превеликий жаль, Україна знову охоплена полум’ям війни. Ворог так само, як і понад 80 років тому, застосовує тактику випаленої землі. Але ворожі сили ніколи не здобудуть перемогу над нашим незламним духом. Зло завжди закінчує однаково — його знищують. Ми сильний і вільний народ, і ніхто не здатен поставити нас на коліна. І як у ті далекі червневі дні всі вірили, що ворог буде розбитий, так і зараз ми впевнені, що Перемога буде за нами. Ми виграли тоді, переможемо й зараз!Все буде Україна!Слава Україні!Героям слава!З повагою Новоархангельський селищний голова Юрій ШАМАНОВСЬКИЙ.