Створено 22 червня 2025.

Щороку 22 червня Україна відзначає День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни. Цей день є глибоким нагадуванням про одну з найтрагічніших сторінок історії нашого народу – початок німецько-радянської війни у 1941 році, що розв’язала найкривавішу бійню ХХ століття. Це не просто дата в календарі, а священний момент для кожного українця, коли ми схиляємо голови перед незліченними жертвами, які полягли у тій жахливій боротьбі за існування.

Мільйони українців були втягнуті у вир Другої світової війни, зазнавши неймовірних страждань та втрат. Ми вшановуємо пам’ять солдатів, які героїчно захищали рідну землю на фронтах, партизанів та підпільників, що відважно діяли в тилу ворога, а також мільйонів мирних жителів, чиї життя обірвалися через окупацію, безперервні бойові дії, нищівні бомбардування, жахіття концтаборів та примусові депортації. Війна не просто забрала життя; вона зруйнувала долі цілих поколінь, залишила глибокі, незагойні рани в кожній українській родині, перетворила процвітаючі міста на руїни, а села – на згарища.

За даними істориків, втрати України у Другій світовій війні є одними з наймасштабніших у світі. За різними оцінками, вони сягнули від 8 до 10 мільйонів людей. Це колосальна цифра, що уособлює не лише військових, а й цивільне населення, яке стало жертвою геноциду, голоду, хвороб та репресій. Практично не існувало жодної родини, якої б не торкнулася ця всеохоплююча трагедія. Кожна сім’я має свою власну історію болю, втрат та випробувань, пов’язаних з тими страшними роками. Саме тому День скорботи має таке глибоке значення для нашої національної свідомості.

У цей День скорботи ми не лише занурюємося в історію, згадуючи події минулого, а й віддаємо данину шани тим, хто вистояв і переміг. Ми вшановуємо героїв Другої світової війни, чия відвага та самопожертва стали прикладом мужності для наступних поколінь. Водночас, ми проводимо паралелі з героїзмом наших сучасників, які сьогодні стоять на захисті незалежності та територіальної цілісності України. Нинішній конфлікт є продовженням боротьби за свободу, що триває крізь століття, і він вкотре нагадує нам про надзвичайну ціну миру.

Цей пам’ятний день є живим нагадуванням про те, що мир і свобода ніколи не є даністю. Вони виборюються ціною надлюдських зусиль, страждань та, на жаль, ціною життя найкращих синів і дочок нації. Уроки історії не мають бути забутими; вони є фундаментом, на якому будується наше майбутнє. Лише пам’ятаючи про минуле, ми можемо уникнути повторення подібних трагедій у майбутньому.

В єдності, непохитній повазі до подвигу наших предків, глибокій любові до Батьківщини та прагненні до справедливості полягає непереможна сила українського народу. Пам’ять про жертв війни є нашим спільним обов’язком, що передається з покоління в покоління, щоб кожен розумів цінність миру та необхідність захищати свою землю. Нехай цей День скорботи стане ще одним кроком до зміцнення нашої національної єдності та рішучості будувати вільну і процвітаючу Україну, гідну пам’яті своїх героїв.