22 червня – це не просто дата у календарі, а глибокий символ болю та вшанування пам’яті жертв війни в Україні. Саме цього дня, у далекому 1941 році, мирний світанок був жорстоко перерваний вибухами, що ознаменували початок однієї з найтрагічніших сторінок людства – Другої світової війни. Для України ця війна стала нестерпним випробуванням, забравши життя мільйонів, фактично кожного п’ятого українця, зруйнувавши міста та села, залишивши глибокі шрами на тілі та в душі нашого народу. Ми згадуємо незліченні жертви: тих, хто поліг на фронтах, хто загинув у жорнах концтаборів, хто був знищений під безжальними бомбардуваннями, – усіх, чия доля була безповоротно зламана війною. Їхня самопожертва та страждання є вічним нагадуванням про жахливу ціну миру. Цьогоріч, коли ми знову відзначаємо День скорботи, ця дата набуває особливого, гострого значення. Вона вже не є виключно частиною минулого; вона глибоко перегукується із сучасністю України. Вже третій рік поспіль наша держава знову стоїть перед обличчям повномасштабної агресії, знову бореться за свою суверенність, за свободу, за саме право на існування. Знову українська земля палає у вогні жорстокої війни, а наші відважні чоловіки та жінки, сучасні герої, стають до зброї, захищаючи кожен клаптик рідної землі. Знову гинуть невинні люди, цивільні та військові, доводячи, що історія, на жаль, має властивість повторюватися. У цей День скорботи і пам’яті ми не лише згадуємо минулі трагедії, а й усвідомлюємо важливість консолідації та стійкості у сучасному протистоянні. Ми глибоко пам’ятаємо, якою ціною дається мир і незалежність. Тому ми шануємо кожного героя: як тих, хто відстоював нашу свободу в минулому, так і сучасних захисників, які нині віддають найцінніше за майбутнє України. Ми схиляємо голови перед усіма, хто загинув у ті далекі роки Другої світової війни, і хто віддав своє життя за Україну сьогодні, захищаючи її від нового агресора. Їхня пам’ять є священною, а їхній подвиг – непохитним прикладом мужності для прийдешніх поколінь. Завдання українського народу – пам’ятати уроки історії, щоб не допустити повторення подібних трагедій у майбутньому. Кожен із нас, на своєму місці, має докладати зусиль для досягнення перемоги та побудови міцної, мирної та квітучої України. Світла пам’ять усім загиблим у боротьбі за нашу Батьківщину. Слава живим захисникам, які продовжують цю боротьбу. Вічна шана і вдячність усім борцям за свободу та незалежність України! Їхній спадок живе у наших серцях, надихаючи на подальші звершення. Пам’ять про них – це наш незламний щит і джерело сили.