🖤 22 червня – День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні. Це надзвичайно важлива дата в історії нашого народу, що нагадує про жахливі події, які торкнулися кожної української родини. Саме цього дня 84 роки тому розпочався найкривавіший етап Другої світової війни, яка залишила глибокий і незагоєний слід у світовій історії та особливо в долі України. Наші землі стали епіцентром найжорстокіших боїв, а мільйони українців були приречені на страждання, втрати та загибель. Цей день символізує безмежний біль і тугу за невинними жертвами, чиї життя були обірвані внаслідок неспровокованої агресії.

Ми схиляємо голови перед мільйонами українців, життя яких обірвала Друга світова війна. Це день памʼяті, коли ми згадуємо про біль, втрати й незагойні рани, що залишила війна в українських родинах та на тілі нашої землі. Збереження цієї пам’яті є нашим священним обов’язком, аби майбутні покоління розуміли ціну миру та свободи. Україна заплатила надзвичайно високу ціну за перемогу над нацизмом, і кожен її громадянин має пам’ятати про цей подвиг і трагедію.

Сьогодні ця памʼять звучить особливо гірко і пронизливо. Адже знову – війна. Знову український народ змушений протистояти агресору, захищаючи свою незалежність, територіальну цілісність та право на вільне життя. І знову життя людей підступно краде несправедливість війни, несучи горе та руйнування в наші домівки. Ця сучасна трагедія підкреслює універсальність уроків минулого та важливість єдності перед обличчям загроз.

День скорботи 22 червня служить не лише нагадуванням про минулі лихоліття, а й закликом до пильності та стійкості у сьогоденні. Це день, коли ми думаємо про всіх, хто постраждав від військових дій, про тих, хто віддав своє життя за Україну, і про тих, хто продовжує боротьбу за мир та справедливість. Національна пам’ять про жертв війни є фундаментом нашої ідентичності та джерелом незламної сили духу. Ми пам’ятаємо кожного, хто загинув, захищаючи свою землю, свою родину, свою Україну. Це дозволяє нам зберігати національну гідність і продовжувати боротьбу. Пам’ять про Другу світову війну формує наше розуміння сьогоднішньої агресії, допомагаючи нам протистояти їй з більшою рішучістю.

Ми повинні докладати всіх зусиль, щоб такі трагедії більше ніколи не повторилися. Наш обов’язок – не лише вшановувати пам’ять жертв війни, але й будувати сильну, незалежну та мирну Україну, де життя кожної людини буде найвищою цінністю. Це найкращий спосіб віддати шану тим, хто поклав своє життя на вівтар свободи. Пам’ятаємо. Вшановуємо. Не забуваємо.