22 червня в Україні відзначається як День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни. Ця дата глибоко закарбована в національній історії, символізуючи початок однієї з найтрагічніших сторінок Другої світової війни. Саме цього дня, у 1941 році, нацистська Німеччина підступно напала на територію України, розв’язавши криваву бійню, що забрала мільйони життів. На фронтах, у жахливих умовах окупації, у концтаборах смерті, серед беззахисного мирного населення та в партизанських лісах – кожен, хто став жертвою того жахливого конфлікту, навіки залишиться в нашій пам’яті. Україна, як ніхто інший, відчула на собі всю жорстокість світових конфліктів, перетворившись на арену запеклих боїв та масових трагедій. Ми схиляємо голови перед кожною загубленою душею, вшановуючи пам’ять тих, хто віддав своє життя за мир та свободу.Проте, сьогоднішній день пам’яті набуває особливого значення, адже трагічна історія України знову повторюється. У XXI столітті наша країна вчергове переживає повномасштабну війну. З 2014 року, і особливо з початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року, Україна знову стала мішенню жорстокої агресії. Ця нова хвиля агресії, розв’язана путінською росією, принесла безліч руйнувань, незліченні втрати та невимовні страждання. Міста і села перетворюються на руїни, мільйони доль зруйновані, а поняття геноциду, полону, депортацій та катівень знову стали трагічною реальністю сучасного життя українців. Ця війна в Україні, яка, здавалося б, мала залишитися лише у історичних хроніках минулого століття, знову триває, і знову – на нашій рідній землі. Це нагадування про те, що свобода та незалежність ніколи не даються легко, і за них доводиться боротися щодня.У цей день, коли ми вшановуємо пам’ять мільйонів жертв, ми також розуміємо важливість збереження національної єдності та непохитної волі до перемоги. Вшанування пам’яті про минулі жертви є не просто даниною поваги, а й потужним уроком для сьогодення та майбутнього. Це нагадування про ціну, яку довелося заплатити за мир, і про те, наскільки важливо протистояти будь-якій формі агресії. Кожен українець, який загинув у боротьбі за незалежність, незалежно від її історичного періоду, є героєм, пам’ять про якого має жити вічно. Наша єдність – це не просто об’єднання людей, це об’єднання сердець і душ навколо єдиної мети: захисту нашої держави. Пам’ять про тих, хто не повернувся, є нашою найсильнішою зброєю. Вона надихає нас не здаватися, а продовжувати боротьбу. Єдність нашого народу є нашою нездоланною силою. А перемога – це наш спільний обов’язок перед усіма, хто загинув, перед майбутніми поколіннями, які повинні жити у вільній та незалежній Україні. Ми пам’ятаємо, ми боремося, ми переможемо.

Секретар Жмеринської міської ради Вадим Кожуховський.