22 червня – це одна з найтрагічніших дат в історії України, День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни. Цього дня український народ, разом з усією країною, схиляє голову, згадуючи жахливі події минулого та вшановуючи тих, хто віддав своє життя за свободу. Саме 22 червня 1941 року, попри всі домовленості, нацистська Німеччина віроломно атакувала територію тодішнього Радянського Союзу, включаючи українські землі. Цей напад поклав початок кривавій та спустошливій сторінці Другої світової війни, що принесла Україні незліченні страждання, руйнування та мільйони втрачених життів. Для українського народу ця дата є не просто історичним нагадуванням, а глибокою раною, що досі болить. Наші землі стали ареною найжорстокіших битв, а цивільне населення зазнало неймовірних репресій та знищення. Пам’ять про жертв війни є священною, вона нагадує нам про ціну миру та важливість протистояння будь-якому злу. Сьогодні, як і вісімдесят чотири роки тому, Україна знову перебуває в епіцентрі боротьби. Цього разу це боротьба проти жорстокого агресора – рашистського режиму, який продовжує нести руйнування, смерть, екологічну катастрофу та знищення багатої культурної спадщини українського народу. Масштаби сучасних злочинів проти людяності, що чиняться на нашій землі, жахають світ і змушують нас знову усвідомити, наскільки крихким є мир. У цей День скорботи ми згадуємо не лише тих, хто загинув під час Другої світової війни, а й Героїв сучасної російсько-української війни. Їхня непохитна мужність, самовідданість та жертовність є запорукою нашої сьогоднішньої та майбутньої свободи й незалежності. Ми вшановуємо пам’ять кожного, хто став жертвою агресії, кожного, хто боровся і бореться за право України на існування, за її демократичне майбутнє. Цей День скорботи є нагадуванням про те, що історія має властивість повторюватися, якщо уроки минулого не засвоєні. Наш обов’язок – берегти пам’ять про всі жертви війни, підтримувати тих, хто сьогодні стоїть на захисті нашої держави, і докладати всіх зусиль для досягнення справедливого миру. Нехай пам’ять про полеглих назавжди залишиться у наших серцях, а їхня жертовність стане джерелом нашої сили та рішучості у боротьбі за вільну та незалежну Україну. Пам’ятаємо, щоб перемогти.