22 червня 1941 року назавжди закарбувалося в пам’яті українського народу як день початку однієї з найжорстокіших та наймасштабніших кампаній в історії – німецько-радянської війни, ключової частини Другої світової війни. Цей день став подвійною трагедією для України, адже поки нацистські війська бомбардували міста та села, більшовицький режим демонстрував свою безжалісність, вдаючись до безпрецедентних масових страт в’язнів у тюрмах. Ці злочини, відомі як масові страти НКВД, відбувалися напередодні відступу радянських військ, залишаючи по собі тисячі жертв та глибокий слід в історії українських земель.

Десятки тисяч безневинних людей, утримуваних у в’язницях НКВД на заході України, стали жертвами цинічного та жорстокого плану радянського керівництва. Злочинні накази вимагали ліквідувати всіх, хто міг становити “загрозу” або кого вважали “антирадянськими елементами”. Це були не лише політичні в’язні, а й звичайні громадяни, інтелігенція, священики, селяни, яких система несправедливо ув’язнила. Масові страти НКВД виконувались з особливою жорстокістю: людей розстрілювали, забивали, катували. Залишені поспіхом списки та спогади небагатьох вцілілих свідків розкривають жахливі масштаби цих злочинів. Багато хто загинув від тортур ще до того, як був розстріляний. Це був акт терору, спрямований на залякування та фізичне знищення будь-якого опору перед лицем зовнішньої загрози.

Лише протягом декількох днів, у період з 22 по 28 червня 1941 року, в’язниці Львова, Луцька, Рівного, Тернополя, Станіслава (нині Івано-Франківськ), Дрогобича, Золочева та багатьох інших міст перетворилися на місця масових розправ. В архівах збереглися лише фрагментарні дані, але навіть вони свідчать про десятки тисяч загиблих. За деякими оцінками, кількість жертв цих масових страт НКВД може сягати понад 20 тисяч осіб. Ці події увійшли в історію як одна з найтрагічніших сторінок першого етапу німецько-радянської війни на українських землях, підкреслюючи цинізм тоталітарного радянського режиму, який замість захисту власного населення, займався його винищенням.

Пам’ять про червень 1941 року та масові страти НКВД є надзвичайно важливою для сучасного розуміння історії України та злочинної природи тоталітарних систем. Ці події стали яскравим свідченням того, що українці опинилися між двома жорстокими тоталітарними режимами – нацистським та радянським, кожен з яких приніс на їхню землю неймовірні страждання та людські жертви. Вивчення цих трагічних сторінок історії допомагає нам не лише вшанувати пам’ять загиблих, але й усвідомити важливість збереження свободи та незалежності.