22 червня 1941 року – ця
трагічна дата
назавжди вкарбувалася в історію України як день початку одного з найжорстокіших і найкривавіших періодів. Саме цього дня, на світанку, мирне життя мільйонів було обірване вторгненням, що поклало початок Другій світовій війні на території України. Цей день став символом безпрецедентних страждань, горя та втрат, які український народ пережив протягом наступних років.

Сьогодні, ми згадуємо та вшановуємо пам’ять тих мільйонів життів, які були нещадно забрані війною. Це були солдати, які віддано захищали свою землю, мирні жителі, що загинули під обстрілами та бомбардуваннями, у полоні, від голоду та хвороб. Жодна родина в Україні не залишилася осторонь цієї страшної трагедії. Ми низько схиляємо голови перед кожним, хто загинув на полі бою, у тилу, у концентраційних таборах, перед усіма, чиє життя обірвалося через цю смертоносну агресію.

День 22 червня — це не просто календарна дата, це день глибокої скорботи, день великого болю, але водночас і день нашої незламної пам’яті. Ми зобов’язані пам’ятати про уроки історії, про ціну миру та про подвиг тих, хто вистояв і переміг.
Пам’ять жертв війни
є священною для нашого народу. Вона має жити в серцях кожного українця, передаючись від покоління до покоління.

Україна понесла колосальні втрати у Другій світовій війні, що робить
22 червня
особливо болючим днем для нашої нації. За офіційними даними, людські втрати нашої країни оцінюються у мільйони, з них значна частина – цивільне населення. Зруйновані міста та села, знищена інфраструктура, понівечені долі – це лише мала частина того, що принесла та війна. Ці масштаби руйнувань та людських трагедій підкреслюють важливість збереження
історії України
та постійного нагадування про жорстокість конфліктів.

Кожен з нас сьогодні має можливість віддати шану тим, хто загинув, і висловити вдячність ветеранам, які вижили.
Вшанування пам’яті
– це наш обов’язок перед минулими та майбутніми поколіннями. Це нагадування про те, що мир не є даністю, а результатом боротьби та невтомної праці. Цей день закликає нас до єдності, до захисту власної держави та її суверенітету, до побудови сильного і процвітаючого суспільства, де такі
трагічні дати
більше ніколи не повторяться.

Нехай наші серця завжди зберігають глибоку вдячність і шану до всіх, хто віддав своє життя за мир і свободу. Ми пам’ятаємо їхній подвиг і їхні жертви. Ця
пам’ять
є нашим фундаментом, на якому ми будуємо майбутнє. Ми пам’ятаємо, не забуваємо і передаємо цю пам’ять далі, щоб вона стала вічним нагадуванням про те, що мир є найвищою цінністю.

ПАМ’ЯТАЄМО!
НЕ ЗАБУВАЄМО!
ПЕРЕДАЄМО ЦЮ ПАМ’ЯТЬ ДАЛІ!