Цей незабутній день уособлює героїзм, силу духу й вічну скорботу за мільйонами нерозквітлих українських доль, нездійсненних мрій і задумів.

Найжорстокіші випробування і нелюдські страждання, колосальні жертви і скалічені долі, загублене дитинство і втрачена юність – таке не стирається з історичної пам’яті.

Віддати данину пам’яті сивочолим ветеранам, що здолали фашизм, вдовам, дітям війни і тим, хто неї не повернувся  – священний обов’язок всіх людей.

Для українського народу війна була тотальною. Кожна родина і кожна людина, незалежно від віку, статі і соціального стану, були втягнуті у надзвичайно жорстокий вир війни. Територія України була одним з вирішальних театрів бойових дій, де двічі прокотилися смертоносні фронтові вали.

«Ніхто не забутий, ніщо не забуто!», – головний рефрен відзначення цього трагічного, «зі сльозами на очах» ювілею.

Тож згадаймо в цей день у думках і молитвах кожного, хто поклав своє життя на вівтар боротьби за перемогу у Другій світовій війні.

Вічна та світла їм пам’ять.

« повернутися