23 березня – сумна річниця загибелі Героя: Романа Качмара, солдата 24-ї окремої механізованої бригади імені Короля Данила. Його самовіддана боротьба за Україну та сім’ю назавжди залишиться в серцях тих, хто його знав. Ця трагічна дата нагадує про важливість пам’яті про героїв, які віддали своє життя за свободу України. Роман Качмар, житель села Лелехівка, став взірцем мужності та відваги, його життя – яскравий приклад патріотизму та безмежної любові до рідної землі.

У перший день повномасштабного вторгнення російських військ в Україну, Роман без вагань став до лав 24-ї ОМБр. Це рішення було свідомим вибором, адже ще у 2014 році він відчував потребу захищати Батьківщину, але народження сина стало причиною відтермінування цього кроку. Проте, після перших ракетних ударів у лютому 2022 року, ніщо не могло зупинити його прагнення до захисту.

Роман був одним із трьох дітей у родині, провів дитинство у Новояворівську, де закінчив школу та училище. Після служби в армії мріяв про кар’єру професійного військового, але доля склалася інакше: він знайшов своє покликання у столярній справі. У 2009 році Роман одружився, а згодом у сім’ї народився син, що наповнило його життя особливим сенсом.

«Він був неймовірним татом, завжди знаходив час для сина, разом вони проводили час з великою радістю. Він був справжнім прикладом батька», – згадує дружина Наталя Качмар, ледь стримуючи сльози. Її слова свідчать про те, яким люблячим та турботливим був Роман у сімейному колі. Саме любов до сім’ї змусила його відкласти участь у бойових діях у 2014 році, хоча це рішення не давало йому спокою. Але у лютому 2022-го, коли Україна зіткнулася з повномасштабною агресією, він прийняв остаточне, безкомпромісне рішення – стати на захист рідної землі.

У складі бригади Роман героїчно обороняв позиції в Попасній – одній з найгарячіших точок фронту, де точилися найзапекліші бої. 25 березня 2022 року, ризикуючи власним життям, Роман намагався врятувати пораненого побратима, але в цей момент російські окупанти застосували заборонену фосфорну бомбу. Від отриманих поранень Роман загинув, а через сильні опіки його тіло вдалося ідентифікувати лише через два місяці. Його героїзм та самопожертва стали символом незламності українського народу.

Сьогодні без Романа залишилися мати Орися Богданівна, дружина Наталія, син Станіслав, брат Богдан і сестра Марія. Їхній біль – це біль всієї України, яка втратила ще одного відважного сина.

Його ім’я назавжди закарбоване в пам’яті рідних, друзів та бойових побратимів. Роман Качмар назавжди залишиться прикладом безмежної любові, самопожертви та відданості Україні. Його подвиг надихає нас пам’ятати про тих, хто віддав життя за нашу свободу та незалежність. Вічна пам’ять Герою!