23 липня 2025 року пішло з життя серце захисника України, багатодітного батька Нечипоренка Володимира Володимировича. Його життя, сповнене праці та відданості, стало прикладом для багатьох.

Володимир народився 2 березня 1977 року на Миколаївщині, у селі Червона Знам’янка Казанківського району. Виріс у багатодітній родині, яка з любов’ю ставилася до землі та праці. Здобувши середню освіту в Червонознам’янській ЗОШ, він продовжив навчання у Казанківському СПТУ №41, де опанував професії механізатора та водія. Його шлях до дорослого життя розпочався зі строкової військової служби, яку він проходив з грудня 1995 по травень 1997 року.

Трудовий шлях Володимира Володимировича був нерозривно пов’язаний із сільським господарством. Він працював механізатором та різноробочим у КСП ім. Шевченка, віддаючи всю свою енергію та знання рідній землі. Його характеризували як добру, працьовиту, щиру людину, яка завжди випромінювала спокій, посмішку та турботу про ближніх. Володимир створив міцну та люблячу сім’ю, виховав і допоміг стати на ноги восьми дітям. Його завжди вирізняла готовність допомогти тим, хто її потребував, його серце було відкритим для всіх.

З перших днів повномасштабного вторгнення, 22 серпня 2022 року, Володимир Володимирович, не вагаючись, став на захист України, своєї родини, друзів та громади. Він служив солдатом, водієм-заправником зенітних ракетних військ, вносячи свій вагомий внесок у боротьбу за незалежність. Через сімейні обставини, 13 листопада 2023 року, Володимир повернувся додому, до рідних, і продовжив свою діяльність, працюючи над благоустроєм населених пунктів громади.

Його передчасний відхід – це непоправна втрата для родини, друзів та всієї громади. Пам’ять про Володимира Володимировича, його мужність, працьовитість та щирість назавжди залишиться в наших серцях. Світла пам’ять та вічний спокій герою! Щирі співчуття родині та близьким.