Щороку, у четверту суботу листопада, Україна відзначає День пам’яті жертв Голодомору – трагічної сторінки в історії українського народу. Цього року, як і в попередні, в містах і селах запалюються свічки пам’яті, проводяться жалобні заходи, щоб вшанувати мільйони невинних душ, які загинули від голоду у 1932-1933 роках, а також під час штучних голодів 1921-1923 та 1946-1947 років. Ужгород, як і вся Україна, схиляє голови перед пам’яттю жертв геноциду.

Вшанування пам’яті жертв Голодомору – це не просто щорічна традиція, а нагадування про жахливі наслідки тоталітарного режиму та важливість збереження історичної пам’яті. Це також заклик до єдності та взаєморозуміння, особливо в сучасних умовах, коли Україна знову стикається з агресією та намаганнями знищити її ідентичність.

Сьогодні, коли весь світ згадує жертв Голодомору, важливо пам’ятати не лише про минуле, але й про сьогодення. Російська агресія проти України є продовженням політики нищення української нації, культури та державності. Війна, яка триває, принесла нові страждання українському народу, зруйнувала міста та села, забрала тисячі життів.

Ужгород, як прикордонне місто, особливо відчуває на собі наслідки війни. Місцеві жителі, як і всі українці, демонструють неймовірну стійкість та мужність у боротьбі з ворогом. Вони допомагають біженцям, волонтерять, підтримують Збройні сили України.

У День пам’яті жертв Голодомору керівництво області та міста, духовенство, військові, правоохоронці та громадськість Ужгорода зібралися біля пам’ятника жертвам Голодомору на набережній Незалежності. Запалені свічки, квіти та хвилини мовчання стали символом скорботи та пам’яті про мільйони загиблих.

«Ми пам’ятаємо! І не дамо забути про ці жертви світу!», – лунало над набережною. Ці слова – не просто гасло, а заклик до дії. Вони закликають до збереження пам’яті про Голодомор, до протидії будь-яким спробам спотворення історії та до підтримки України в її боротьбі за свободу та незалежність.

Вшанування пам’яті жертв Голодомору – це також можливість замислитися про цінність життя, про важливість людяності та співчуття. Це нагадування про те, що ніколи не можна забувати про минуле, щоб не допустити повторення трагедій у майбутньому.

Тож, запалимо свічку пам’яті, пом’янемо невинно загиблих та докладемо всіх зусиль, щоб Україна була вільною, незалежною та процвітаючою державою.

Пам’ятаємо! Єднаємось! Переможемо!