Сьогодні, 23 червня, ми відзначаємо другу річницю трагічної загибелі нашого відважного земляка, військовослужбовця Андрія Леонідовича Доманського, який поклав своє життя, захищаючи суверенітет України. Це день глибокої скорботи для всієї громади, яка вшановує пам’ять цього мужнього оборонця. Він без вагань став на захист свободи та незалежності нашої Батьківщини, демонструючи незламний дух та відданість. Його жертовний подвиг є яскравим прикладом патріотизму та самовідданості, що назавжди закарбований в літописі української історії.

Андрій Доманський до останнього подиху чесно і з гідністю виконував свій військовий обов’язок, залишаючись вірним присязі та своїм бойовим побратимам. Його мужність та рішучість перед обличчям небезпеки були беззаперечними. Він завжди ставив інтереси своєї країни та безпеку співвітчизників вище за власне життя. Загибель кожного воїна – це непоправна втрата, що відлунюється болем у серцях родин, друзів та всього українського суспільства. Ми пам’ятаємо його як справжнього героя, чий внесок у захист нашої держави є неоціненним, і чия жертва нагадує нам про високу ціну миру та свободи. Світла пам’ять про кожного захисника, який віддав своє життя, є наріжним каменем нашої національної свідомості.

Щороку у цей скорботний день ми відчуваємо гіркоту втрати, усвідомлюючи, що такі світлі особистості, як Андрій, більше не з нами. Проте, одночасно, ми відчуваємо безмежну гордість за їхній подвиг. Імена цих героїв навіки вписані золотими літерами до пантеону тих, хто віддав найцінніше заради майбутнього поколінь. Надзвичайно важливо, щоб кожне нове покоління українців знало про подвиги таких воїнів і пам’ятало про їхній неоціненний внесок у суверенність та незалежність України. Це наш обов’язок – зберігати пам’ять про героїв і передавати її далі.

Пам’ять про таких воїнів, як Андрій Доманський, – це не лише слова вшанування, а й потужний заклик до єдності, до стійкості, до продовження боротьби за ті високі ідеали, за які вони пожертвували своїм життям. Їхній подвиг нагадує нам про крихкість миру та про важливість цінувати кожен день у вільній країні, ніколи не забуваючи про тих, хто цей мир виборює щохвилини. Ми безмежно вдячні кожному захиснику за їхню мужність, відвагу та незламність.

Нехай світла і вічна пам’ять огорне Андрія Доманського та всіх полеглих героїв. Низький уклін кожному з них і вічна шана тим, хто відійшов у вічність, але назавжди залишився в серцях українського народу. Ми закликаємо всіх пам’ятати про їхню жертву, адже тільки через глибоку та щиру пам’ять ми можемо віддати належну шану і зберегти спадщину героїв. Життя кожного такого воїна є взірцем справжнього патріотизму та безмежної любові до рідної землі. Кожне згадування їхніх імен наповнює наші серця одночасно сумом і незламною вірою у перемогу.

Ми ніколи не забудемо тих, хто стоїть на захисті нашої держави. Кожен полеглий герой – це незагоєна рана, яка відлунює у кожній українській родині, у кожному куточку нашої країни. Пам’ять про таких воїнів є невід’ємною частиною національної пам’яті та символом незламності українського духу. Їхня жертва є вічним нагадуванням про те, що свобода та незалежність здобуваються надзвичайно високою ціною, і що ми маємо бути гідними їхньої спадщини, продовжуючи їхню справу. Слава Україні! Героям Слава!