23 червня Україна схиляє голову, вшановуючи річницю трагічної загибелі Василя Васильовича Резановича. Цей молодий захисник, якому назавжди залишилося 30 років, віддав своє життя за свободу та незалежність нашої Батьківщини. Його подвиг, як і тисяч інших українських героїв, є світлим прикладом незламності духу та безмежної відданості Україні. Пам’ять про нього глибоко закарбувалася в серцях рідних, близьких та всієї української громади, яка цінує кожен день мирного неба.

Василь Резанович народився 31 серпня 1993 року в мальовничому селі Надчиці. З 1998 року його життя було тісно пов’язане з селом Ставок, де він зростав, навчався та мріяв про майбутнє. Він був відомий як працьовита та відважна людина, завжди готовий прийти на допомогу. Ці якості стали вирішальними, коли у березні 2024 року, в умовах повномасштабної війни, його мобілізували до лав Збройних Сил України. Василь без вагань став на захист рідної землі, її суверенітету та територіальної цілісності, усвідомлюючи всю відповідальність моменту.

Його шлях обірвався 23 червня, лише через кілька місяців після того, як він одягнув військовий однострій. Спочатку його оголосили зниклим безвісти, а згодом надійшла гірка звістка: саме в цей день він загинув, мужньо виконуючи свій військовий обов’язок. Ця втрата стала невимовною для його родини та болючою для всієї України. Життя Василя обірвалося занадто рано, у розквіті сил, не давши йому втілити численні мрії, створити власну сім’ю та насолодитися мирним життям.

Проте самопожертва Василя не була марною. Вона стала ще одним світлим прикладом того, яку високу ціну платить український народ за свою свободу. Його героїчна загибель надихає нас не забувати про ціну миру та про те, що наша незалежність виборюється кров’ю найкращих синів і дочок. Сьогодні ми схиляємо голови перед пам’яттю Василя Резановича та всіх Героїв, які поклали своє життя за Батьківщину. Їхні імена навічно вписані в історію України, а їхній подвиг є невичерпним джерелом сили для наступних поколінь.

Ми зобов’язані пам’ятати, що вічна пам’ять про цих воїнів – це не лише слова співчуття, а й невід’ємний обов’язок кожного українця. Ми маємо продовжувати боротьбу, підтримувати тих, хто нині на передовій, і сумлінно працювати над розбудовою міцної, вільної та процвітаючої України, про яку мріяв Василь Резанович. Його життя, віддане за Україну, є прикладом справжнього патріотизму та самовідданості. Нехай вічний спокій огорне його душу, а пам’ять про Героя Василя Резановича живе у наших серцях завжди, нагадуючи нам про його неоціненний внесок у майбутнє нашої нації.