Трагічна дата 23 червня 1941 року назавжди закарбувалася в історії Ковеля як день глибокої скорботи. Рівно 84 роки тому, у перші дні нищівної війни, радянський тоталітарний режим безжально розстріляв тисячі безневинних в’язнів у місцевій тюрмі. Цією жорстокою розправою окупанти намагалися зламати дух нескореної нації, але не змогли знищити прагнення до свободи. Серед загиблих були переважно молоді українці, сповнені надії та віри в будівництво незалежної України, які відстоювали свою рідну мову, культуру та національну гідність. Це була справжня трагедія Ковеля, яка досі відгукується болем у серцях.Щороку міське кладовище стає місцем скорботного зібрання, де біля меморіального знаку, присвяченого страченим в’язням, відбувається вшанування їхньої пам’яті. Цього дня зібралися представники влади, громадськості та духовенства, щоб віддати шану невинно убієнним. Присутні схилили голови у хвилині мовчання, згадуючи жахливі радянські розстріли Ковель 1941 року, які стали одним із багатьох злочинів комуністичного режиму проти людяності.До спільної молитви та покладання квітів долучилися секретар міської ради Оксана Багнова, заступник міського голови Віктор Жигаревич, представниці Ковельської філії «Союзу українок», працівники міської ради, освітяни та представники громадськості. Їхня присутність підкреслює важливість збереження історичної пам’яті жертв Ковеля 1941 року та передачі її наступним поколінням. Адже розуміння минулого є ключем до побудови майбутнього.Під час скорботного заходу заступник міського голови Віктор Жигаревич наголосив на тому, наскільки гостро сьогодення перегукується з минулим: «У наш час ми особливо гостро відчуваємо: минуле дає про себе знати. Ворог знову прагне знищити нас тільки тому, що ми є українцями. І сьогодні ми боремося не просто за територію — ми боремося за ідентичність, свободу і майбутнє». Ці слова глибоко резонують у світлі поточної боротьби за суверенітет та незалежну Україну. Вони підкреслюють, що історичні уроки є надзвичайно важливими для розуміння сучасних подій та зміцнення української ідентичності. Вшанування пам’яті цих жертв – це не лише данина минулому, а й потужний заклик до єдності та стійкості сьогодні.Поминальну панахиду за загиблими провели священники ПЦУ Василь Мичко та Михайло Левочко, молячись за упокій душ усіх, хто став жертвою репресій того страшного часу. Важливо пам’ятати, що війна Ковель у 1941 році пережив з великими втратами, і кожен розстріляний є свідченням незламності українського духу. Ця подія на міському кладовищі біля меморіального знаку є щорічним нагадуванням про ціну свободи та необхідність боротися за неї.