У скорботний день, 23 червня 2025 року, село Олеськ Вишнівської громади об’єдналося у глибокій жалобі, проводжаючи в останню путь свого земляка, воїна та Героя – Марчука Павла Михайловича. Ця подія стала символом невгамовної пам’яті про тих, хто віддав своє життя або здоров’я заради майбутнього України. Місцевий цвинтар був переповнений людьми, які прийшли висловити свою шану та розділити біль втрати з рідними Павла.На церемонії прощання зібралися численні земляки, побратими по зброї, представники місцевої влади Вишнівської громади, бойові товариші, а також всі, хто знав Павла Марчука і прагнув віддати йому останню почесть. Кожне обличчя відображало глибоку скорботу та безмежну вдячність за його службу. Пам’ять про Павла назавжди залишиться у серцях тих, хто його знав, як про відданого сина України.Павло Марчук чесно служив у лавах Збройних Сил України, входячи до складу славетної 14-ї окремої механізованої бригади. Його бойовий шлях пролягав на одному з найгарячіших напрямків – Харківському. Він був мобілізований у важкий для країни час, відгукнувшись на поклик обов’язку. Павло сумлінно виконував бойові завдання, демонструючи мужність та незламність духу. Під час одного з боїв він отримав поранення, що стало серйозним випробуванням для його здоров’я. Після лікування та реабілітації Павло повернувся до мирного життя, намагаючись відновитися та адаптуватися до цивільних умов. Його повернення було радістю для рідних та близьких, але війна залишила глибокий слід.На жаль, 21 червня 2025 року серце Павла Марчука не витримало. Причиною його передчасної смерті стала гостра серцева недостатність – наслідок тих випробувань, через які він пройшов. Це ще одне трагічне нагадування про невидимі рани, які війна залишає на тих, хто повертається з поля бою, і про те, що боротьба за Україну триває навіть після повернення додому.Життя Павла було присвячене служінню Батьківщині. Він не мав власної родини – не був одружений, дітей у нього не було. Його батьки вже відійшли у вічність, тому єдиним близьким родичем, що залишився, був брат. Для нього, як і для всієї Вишнівської громади, смерть Павла є непоправною втратою. Це не просто відхід однієї людини, а втрата частини душі громади, яка пишалася своїм захисником.Світла пам’ять про Павла Марчука, його відвага, жертовність та незламний дух назавжди залишаться у наших серцях. Його історія – це історія тисяч українських воїнів, які, не шкодуючи себе, стали на захист рідної землі. Громада Олеська та Вишнівська громада в цілому завжди пам’ятатимуть свого Героя, його внесок у мирне майбутнє та його самовіддану службу. Вічна шана та вдячність усім захисникам України.