24 вересня у Новосанжарській публічній бібліотеці відбувся вагомий просвітницький захід, спрямований на відродження історичної пам’яті та справедливості, а також на вшанування видатних постатей нашого краю. Ініціатива, започаткована відділом культури і туризму селищної ради, була присвячена знаковій для регіону постаті, яка зробила вагомий внесок у розвиток українського мистецтва в першій третині ХХ століття – Олесю Петровичу Геращенко. Цей період, знаний як українізація, ознаменувався розквітом літератури та мистецтва, проте, на жаль, трагічно завершився для України через радянську політику, що вбачала загрозу в національному русі.

На зустріч були запрошені учні 8 класу Лелюхівської гімназії, їхня вчителька історії Віра Двірнa, учениця класу бандури Новосанжарської школи мистецтв Варвара Козловська, а також місцевий поет Віталій Чепіжний. Зберігач фондів комунального закладу «Новосанжарський краєзнавчий музей Новосанжарської селищної ради» Тамара Паттієва та головна спеціалістка відділу культури і туризму Наталія Сахно розповіли про короткий, але трагічний життєвий шлях видатного земляка та історію його дослідження.

Багато речей мають довшу історію, ніж їхні власники. Людське життя скінченне, але предмети, особливо музейні експонати, зберігають пам’ять про минуле.

У науково-допоміжному фонді Новосанжарського краєзнавчого музею зберігається бандура, яка донедавна перебувала в незадовільному стані: без струн, з розсохлим від часу деревом, що потребувало негайної реставрації. Інструмент був переданий на відновлення Назару Божинському – відомому музиканту (кобзарю і лірнику), майстру старосвітських бандур та носію нематеріальної культурної спадщини «кобзарство». Завдяки його майстерності, бандура отримала нове життя, була чудово відреставрована, з’єднані всі частини та натягнуті струни.

Особливої уваги заслуговує особистість власника цього інструменту. Запис в інвентарній книзі музею дозволив встановити, що бандура належала Олексі Петровичу Геращенко, уродженцю Нових Санжар. У фондах музею також зберігаються його фотопортрет, а також портрети його батька і брата – також уродженців Нових Санжар. Проведене дослідження виявило цікаві та раніше невідомі факти про життя Олекси Геращенка. Він народився в селищі Нові Санжари, в родині Петра Федоровича Геращенка. Мав брата, Олексія Геращенка (відомого також під прізвищем П’ятенко або П’ятенко-Геращенко). Олекса був талановитим бандуристом, навчався у Харківському музично-драматичному інституті під керівництвом видатного українського діяча Гната Хоткевича, який сам постраждав від сталінських репресій і був розстріляний у 1938 році.

Олекса Геращенко був учасником першого ансамблю бандуристів Гната Хоткевича, який складався з його інститутських учнів. Весною 1922 року цей квартет успішно виступив по радіо в Харківському радіоцентрі з творами свого керівника – «Терціальний етюд» та варіаціями на тему «А до мене Яків приходив». Олесь Геращенко також автор статті про догляд за бандурою. У 1932 році він обійняв посаду директора Харківської опери, але, на жаль, недовго працював на цьому керівному посту. Того ж 1932 року його заарештували. Подальша доля талановитого бандуриста, уродженця нашого селища, залишається нез’ясованою. Його ім’я відсутнє у загальнодоступних списках репресованих чи реабілітованих. Життєвий шлях земляка був складним, але бандура та фотопортрети слугують нагадуванням про його творчість та непросту долю. Це втілена пам’ять про талановиту особистість, якій не пощастило творити в такі складні для України часи…

Після змістовної розповіді про видатного земляка, Віталій Чепіжний прочитав свої поезії, присвячені бандуристу та темам боротьби з ворогами України. Учениця Новосанжарської школи мистецтв Варвара Козловська виконала на бандурі пісню «Сік землі». Віра Гнатівна Двірна подякувала організаторам за цікавий екскурс в історію та висловила сподівання на подальшу участь у подібних заходах.

Ми ж продовжуватимемо досліджувати наше минуле, адже:

З роду в рід кладе життя мости
Без коріння саду не цвісти
Без стремління човен не пливе
Без коріння сохне все живе