24 лютого 2022 року – дата, яка назавжди змінила наше життя, позначивши початок повномасштабного вторгнення. Цей день, коли кожен із нас прокинувся в іншій реальності, коли тишу ранку розірвали вибухи, а страх і біль прийшли в кожен дім. Проте, водночас, це був день пробудження незламності українського народу. Минув ще один рік від початку цієї страшної війни. Рік, наповнений втратами, випробуваннями, запеклою боротьбою та незламною вірою. Ми втратили надто багато: людей, домівки, спокійні світанки. Але найголовніше – нашу єдність, гідність та любов до своєї землі – ми зберегли. За цей час ми навчилися жити під звуки сирен, знаходити сили тоді, коли здається, що їх більше немає. Ми навчилися підтримувати одне одного, цінувати найпростіші речі: тепло обіймів, світло в оселі, спокійний ранок без тривожних сповіщень. Сьогодні ми вшановуємо пам’ять усіх, хто віддав своє життя за свободу України. Схиляємо голови перед подвигом наших Героїв. Висловлюємо безмежну вдячність кожному й кожній, хто стоїчно тримає свій фронт, незалежно від того, де він знаходиться. Попри нескінченний біль і втому, ми вистояли. Попри постійні обстріли та тривоги – ми живемо, працюємо, допомагаємо нашим захисникам і тим, хто цього потребує, і, найголовніше, – віримо у нашу перемогу. Ця пам’ятна дата – це не лише про біль минулих втрат. Це передусім про нашу незламну силу. Про неймовірну сміливість. Про народ, який довів, що його неможливо зламати. Світ на власні очі побачив справжню Україну – сильну, незламну, єдину у своєму прагненні до волі. Пам’ятаємо кожного загиблого. Боремося за нашу незалежність. Віримо в перемогу України. Слава Україні!