24 серпня – День Незалежності України. Це найбільше державне свято, встановлене на честь ухвалення у 1991 році Акта проголошення незалежності України. Цей документ став вінцем тисячолітніх прагнень українського народу до власної суверенної держави. Для українців свобода і гідність завжди були основоположними цінностями, що спонукали до боротьби за незалежність. У XX столітті українці декілька разів здобували державність, тому 24 серпня 1991 року Україна відновила свою незалежність. Важливим кроком до повернення історичної справедливості стало ухвалення 16 липня 1990 року Декларації про державний суверенітет України. Тоді Верховна Рада УРСР підтримала прагнення народу ліквідувати політичну та економічну залежність від московського центру і розбудовувати самостійну державу. Акт про державну незалежність 24 серпня 1991 року спирався на Декларацію про суверенітет, а результати Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 року стали найпереконливішим підтвердженням волі народу. Постання суверенної України відіграло вирішальну роль у розпаді СРСР і остаточному руйнуванні комуністичної тоталітарної системи. Це стало початком нового етапу розвитку сучасної Української держави. Незалежність України – запорука вільного розвитку держав і народів Європи та головна перешкода для російського імперіалізму. Нині, в умовах агресії з боку Росії, ми продовжуємо боротьбу за власну свободу та незалежність, ефективно стримуючи російський збройний напад завдяки зусиллям на військовому, дипломатичному та інформаційному фронтах, а також потужній міжнародній допомозі. Ми боротимемося до звільнення від окупанта останнього сантиметра української землі. Наше суспільство має консолідуватися для перемоги над агресором та розбудови держави як демократичної правової країни в сім’ї європейських народів. Україна вдячна світовим партнерам за підтримку, адже від нашої перемоги залежить майбутнє Європи. Російська Федерація не обмежиться Україною, її мета – Євразія від Владивостока до Лісабона. Якщо російську армію не зупинити зараз, війна рано чи пізно прийде в кожен європейський дім. Разом ми здатні зупинити агресора і зберегти мир, свободу та демократичний світ. 24 серпня 1991 року Україна відновила державну незалежність, що стало вінцем тривалого шляху Українського народу до свободи. Наша незалежність оплачена дорогою ціною – життями тих, хто боровся за ідею вільної України, та роками втраченої свободи тих, хто сидів за неї у таборах. Наша незалежність і сьогодні оплачується життями наших захисників, які наближають перемогу над російським агресором. Мільйони українців споконвічно мріяли про власну суверенну державу та творили українську культуру. Проголошення незалежності України у 1991 році відіграло вирішальну роль у розвалі СРСР. Сьогодні незалежність України – запорука вільного розвитку держав і народів Європи та головна перешкода для російського імперіалізму. Незалежність для українців – це змога дихати повітрям свободи після століть неволі. Тепер майбутнє країни – в руках кожного з нас. Прагнення до свободи та чутливість до несправедливості – визначальні риси українців. Здобуття незалежності для творення власного майбутнього – найвищий вияв свободи нашого народу. Розпад СРСР у 1991 році став шоком для російських еліт, які продовжували марити імперською величчю. Їхньою мрією і сьогодні є відновлення імперії, а без України Росія не може бути імперією. Із відновленням незалежності боротьба за державність не припинилася. Ми продовжуємо захищати свою свободу від російського агресора, адже пам’ятаємо, що окупація та роки бездержавності коштували нашому народу надто дорого. Внаслідок Голодомору, Голокосту, державного терору, депортацій та воєн загинули мільйони українців. Тому за жодних обставин ми не маємо допустити повторення подібного лиха. Вільна українська держава, активне громадянське суспільство та потужні збройні сили – це фундамент, що захищає права людини та гарантує гідне майбутнє. 30 років незалежності продемонстрували світу, що Україна відбулася як держава, здатна утверджувати демократичні цінності, відстоювати свободу та гідність, захищати свій суверенітет і територіальну цілісність. Нам вдалося побудувати толерантне суспільство, де громадяни України готові зі зброєю в руках захищати незалежність власної держави. Відновлення незалежності України у 1991 році привело до розвалу Радянського Союзу. Впродовж трьох десятиліть незалежності Україна залишалась прикладом життєздатності демократичних інститутів, альтернативою авторитаризму. Сьогодні перемога України у війні з Росією відкриє шлях до свободи і демократичного розвитку народам Російської федерації, а також зміцнить демократичні устрої Європи і світу. У 1991-му Україна виборола право на самостійність, але з того часу їй доводиться відстоювати і втілювати незалежність на практиці. Москва постійно випробовувала нашу незалежність на міцність. Коли ж прийшло усвідомлення, що «гібридні» методи боротьби безсилі, Путін зважився на повномасштабну війну. Незалежність – як повітря. Росія тимчасово окупувала 20% української території, «перекривши кисень» її мешканцям. На загарбані нею землі імперія принесла практики нищення українства: випалену землю, мародерство, фільтраційні табори, позбавлення власності, депортації, вбивства, русифікацію, деукраїнізацію, фейкові референдуми та цинічну пропаганду. Шлях становлення незалежності ми маємо пройти до кінця, завершити розпочате в 1991-му. Мусимо остаточно визволити всі окуповані території та зруйнувати імперію. Ми прагнемо такого ж мирного сусідства з невеликими демократичними країнами на сході, яке вже маємо на заході. Тільки тоді Україна і вся Європа почуватимуться в безпеці. Нескорена незалежна Україна – маяк свободи для поневолених народів Росії, новий імпульс для європейського духу єднання і солідарності. Проголошення незалежності – результат того, що українське державотворення не припинялося в ХХ столітті. Уперше в ХХ столітті Україна проголосила незалежність 22 січня 1918 року. Через рік – 22 січня 1919 року – відбулася подія об’єднання Української Народної Республіки (УНР) і Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) в одну державу. Це злука продемонструвала можливість цивілізованого демократичного збирання територій в єдину суверенну державу. Проте цей держава була нетривалою. Проте сам факт існування незалежної соборної держави відіграв вирішальну роль у подальшому розвитку українського визвольного руху. Знову українська держава постала 15 березня 1939 року. Коли проголошували незалежність Карпатської України, звучали слова: «Наша Земля стає вільною, незалежною та проголошує перед цілим світом, що вона була, є й хоче бути українська. І коли б навіть нашій молодій Державі не суджено було довго жити, то наш Край залишиться вже назавжди український, бо нема такої сили, яка могла б знищити душу, сильну волю нашого українського народу». Історія Карпатської України стала однією зі сторінок боротьби українців за встановлення української державності. 30 червня 1941 року у Львові Організація українських націоналістів (ОУН(б)) проголосила Акт відновлення Української Держави. У відповідь нацисти масово арештовують українських патріотів. Зважаючи на це, ОУН переходить у підпілля і розпочинає руху опору, а вже в кінці 1942 року створюється Українська повстанська армія. Ще десять років після поразки Третього Райху і закінчення Другої світової війни УПА виборювала незалежність України у протистоянні з комуністичним тоталітарним режимом. Наміри мати власну державу роками визрівали у творчості шістдесятників, у правозахисному й дисидентському рухах. А вже наприкінці 1980-х – початку 1990-х років стрімко розвивався масовий національно-демократичний рух. В умовах політичних реформ в СРСР, у березні 1990 року відбулися вибори до Верховної Ради УРСР. Ідея незалежності України зазвучала в стінах законодавчого органу на повний голос. 16 липня 1990 року її оформлено в перший законодавчий акт – Декларацію про державний суверенітет України. Спроба у Москві 19 серпня 1991 року «оновити» Радянський Союз стала поштовхом до розгортання національно-демократичного руху за незалежність. Українці збиралися на масові мітинги з вимогою виходу зі складу СРСР. 24 серпня 1991 року на позачерговому засіданні Верховна Рада УРСР ухвалила Акт проголошення незалежності України. 1 грудня 1991 року на Всеукраїнському референдумі українці підтвердили прагнення жити в незалежній державі, зробивши її незворотним фактом історії. 90,32 % виборців ствердно відповіли на питання в бюлетені «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?» Референдум засвідчив, що джерелом української державності є воля народу. Сьогодні в умовах широкомасштабної війни РФ проти України ми гідно даємо відсіч та знову відстоюємо власну свободу та незалежність, а також мир у Європі. Незалежність України – маяк свободи Європи. Великоросійський реваншизм почав агресивно самостверджуватися в 2000 році з приходом на посаду президента РФ В. Путіна. Він назвав розпад СРСР найбільшою катастрофою XX століття. Понад два десятиліття, що передували вторгненню в Україну, Росія організовувала та втілювала різні провокації, економічні та інформаційні війни. Протиріччя між Україною та Росією за Крим розпочалися в 1992 році. Тоді РФ всіляко перешкоджала остаточному переходу Чорноморського флоту під контроль України. Лише після того, як в 1994 році Україна ввела в Крим підрозділи Національної гвардії України та прикордонні війська, ситуація стабілізувалася. Восени 2003 року вона розпочала будівництво греблі до українського острова Тузла в Керченській протоці. Це була спроба зазіхання на українську територію. Тоді до війни не дійшло: після телефонної розмови Леоніда Кучми із Владіміром Путіним Росія зупинила будівництво. Але це стало «репетицією» до захоплення Криму в 2014 році. Новий виток ескалації російсько-українських відносин спровокували вибори Президента України 2004 року, які завершились масовими протестами, що увійшли в історію під назвою Помаранчева революція. Кремль тоді зробив спробу розколоти Україну через так званий Всеукраїнський з’їзд депутатів Верховної ради АР Крим, місцевих рад усіх рівнів у Сєвєродонецьку. Однак СБУ запобігла поглибленню сепаратистських процесів. Тоді розпочався економічний тиск на нашу державу, передусім шантаж припиненням постачання газу. Під повний або частковий контроль російського капіталу потрапили галузі зв’язку і телекомунікації, частина банківського сектору тощо. Одночасно розгорталася й інформаційна війна, спрямована на поглиблення розколу в українському суспільстві. Російська експансія активізувалася в 2010 році після приходу до влади Віктора Януковича. 21 квітня 2010 року він і тодішній президент РФ Дмітрій Мєдвєдєв підписали так звані Харківські угоди, якими продовжили термін перебування російського флоту в Україні. Це мало стати стартом спецоперації зі встановлення повного контролю над Україною. Спецслужби РФ активізували агентурні мережі в Україні. Нині Путін активно експлуатує основні міфологеми часів Холодної війни. Агресивне протистояння із Заходом подається як відновлення геополітичної величі Росії. Стрижнем путінської моделі є культ лідера і його монополія на владу. Канали поширення пропаганди не обмежуються ЗМІ. Задіяні також кінематограф, шоубізнес, книговидання – практично весь культурний простір працює на демонстрацію російсько-української спільності або вторинності України. Всі «рупори» пропагують «обраність» росіян, їх унікальність як «старших братів» у рамках ідеологічної концепції «руского міра». Саме вона легітимізувала право росіян втручатися у справи сусідніх держав, зокрема України, через буцімто «нерозривну єдність» з Москвою. РФ розгортає свій імперський проєкт. Його ключовою передумовою є поглинання України, наших матеріальних та людських ресурсів. Крім того, Путіним керує страх перед європейською Україною. Переваги та успіхи демократії в Україні стануть антитезою путінській Росії. А ще Путіну потрібна українська історія. Спадщина середньовічної Русі, центром якої був Київ, і землі сучасної України є вагомими елементами російського імперського міфу. Саме тому Путін прагне забрати в українців право на власне минуле і власну ідентичність. День Незалежності України – це не лише державне свято, а й глибокий символ нашої свободи, єдності та гідності. Це день, коли ми вшановуємо історичний вибір українського народу жити у власній, вільній і демократичній країні. Незалежність – це право кожного з нас творити майбутнє на рідній землі, берегти свою мову, культуру та традиції. Це пам’ять про покоління, які боролися за свободу, і вдячність усім, хто сьогодні захищає нашу державу.