Незалежність України – це не просто гасло, а тисячолітня боротьба за самовизначення. З моменту відновлення незалежності у 1991 році, Україна стала символом демократичного розвитку, протиставляючи себе авторитаризму, що панує у багатьох пострадянських державах. Сьогодні, коли Україна героїчно протистоїть російській агресії, перемога у цій війні стане запорукою свободи та демократії не лише для українського народу, а й для народів Російської Федерації, зміцнюючи демократичні устої Європи та світу.

Україна здобула право на самостійність у 1991 році, але це право доводиться щоденно відстоювати. Впродовж десятиліть Москва чинила тиск, намагаючись втягнути нас у нові союзи, такі як СНД, Євразійський та Митний союзи. Ми боролися за власну армію, флот, відстоювали Крим та Севастополь. Коли ж росія не змогла зламати нас «гібридними» методами, Путін вдався до повномасштабної війни. Незалежність – це життєва потреба, яку ми відчуваємо, коли її намагаються забрати. Росія окупувала значну частину України, позбавляючи її мешканців елементарних прав та свобод. На окупованих територіях відроджуються старі імперські практики: насильство, мародерство, фільтраційні табори, депортації, вбивства, катування, русифікація та безперервна пропаганда. Ми зобов’язані завершити шлях до повної незалежності, звільнивши всі окуповані території та зруйнувавши імперію, яка століттями поневолювала народи. Ми прагнемо миру та добросусідства з демократичними країнами, як це вже є на заході. Тільки так Україна та Європа будуть у безпеці. Нескорена Україна – це маяк свободи для поневолених народів Росії та символ єднання і солідарності для Європи.

Історія боротьби за українську державність сягає корінням ХХ століття. Перший акт незалежності було проголошено 22 січня 1918 року IV Універсалом Української Центральної Ради. Попри короткочасність існування Української Народної Республіки, вона мала всі ознаки держави, демонструючи можливість цивілізованого об’єднання земель. Важливою подією стало об’єднання УНР та ЗУНР 22 січня 1919 року, що засвідчило прагнення до соборності. Незважаючи на поразку, ця боротьба стала фундаментом для майбутнього руху за незалежність. У 1939 році Карпатська Україна знову проголосила свою незалежність, ставши щитом проти угорської агресії. Слова про незнищенність української душі, вимовлені тоді, актуальні й сьогодні. 30 червня 1941 року ОУН(б) проголосила Акт відновлення Української Держави, що охопило західні області України. У відповідь нацисти розпочали репресії, змусивши ОУН перейти в підпілля та розпочати боротьбу проти нацизму, створивши Українську повстанську армію (УПА). УПА протягом десятиліть після Другої світової війни вела боротьбу проти комуністичного режиму за незалежність України.

Прагнення до незалежності визрівало у творчості шістдесятників, у дисидентському русі, у мільйонах сердець українців. Масовий національно-демократичний рух набрав обертів наприкінці 1980-х – початку 1990-х років, зокрема під впливом Чорнобильської катастрофи, яка активізувала національну свідомість. Вибори 1990 року до Верховної Ради УРСР та місцевих рад принесли успіх Демократичному блоку, забезпечивши частково демократично обраний парламент. 16 липня 1990 року Верховна Рада ухвалила Декларацію про державний суверенітет України. Спроба державного перевороту в Москві 19 серпня 1991 року стала каталізатором руху за незалежність. 24 серпня 1991 року Верховна Рада УРСР ухвалила Акт проголошення незалежності України, спираючись на тисячолітню традицію державотворення. 1 грудня 1991 року Всеукраїнський референдум підтвердив прагнення українців до незалежності, за яке проголосували 90,32 % виборців. Референдум закріпив волю народу як джерело державності та став запобіжником від відродження СРСР. Сьогодні, в умовах війни, ми знову відстоюємо свою свободу та незалежність, захищаючи мир у Європі. Незалежність України – це маяк свободи для всієї Європи.

Росія протягом останніх двох десятиліть послідовно намагалася знищити незалежність України. З приходом до влади Владіміра Путіна у 2000 році, агресивний реваншизм став основою його політики. Він назвав розпад СРСР найбільшою катастрофою століття, покладаючи провину на демократичний світ. Ще до повномасштабного вторгнення Росія вдавалася до провокацій, економічних та інформаційних війн. Суперечки щодо Криму розпочалися ще у 1992 році, коли Росія перешкоджала передачі Чорноморського флоту Україні та вдавалася до інформаційних кампаній, спрямованих на відокремлення Криму. У 2003 році Росія спробувала незаконно побудувати греблю до острова Тузла, що стало прелюдією до анексії Криму у 2014 році. Помаранчева революція 2004 року була спробою Росії розколоти Україну, що супроводжувалася економічним тиском та інформаційною війною. Після приходу до влади Віктора Януковича у 2010 році, продовження терміну перебування російського флоту в Криму через Харківські угоди стало кроком до встановлення повного контролю над Україною, активізувавши російські спецслужби та поширюючи міфи про єдність народів.

Путінський режим використовує міфологеми часів холодної війни, подаючи протистояння із Заходом як відновлення величі Росії. Його модель влади базується на культі лідера, монополії на владу, жорсткому контролі через силові структури та тотальній дезінформації. Пропаганда поширюється через медіа, кінематограф, шоу-бізнес, книговидання, створюючи образ «старших братів» та концепцію «руского міра», що виправдовує втручання у справи сусідніх держав. Росія прагне поглинути Україну, її ресурси, боїться європейської України, яка стане антитезою її моделі. Євроатлантичний вибір України кидає виклик особисто Путіну, руйнуючи його імідж. Росія також прагне привласнити українську історію, зокрема спадщину Київської Русі, щоб позбавити українців власної ідентичності та минулого.

« повернутися