24 червня в Житомирському районі відбулася зворушлива церемонія вшанування пам’яті справжніх Героїв України. Представниця 3 відділу Житомирського районного ТЦК та СП — м. Чуднів, майор Олена Камінська, разом із Вільшанським сільським головою Сергієм Мельником, урочисто вручили посмертні нагороди родинам наших загиблих земляків — Вадима Сугерея з Малої Волиці та Олександра Пухальського з Бейзимівки. Ця подія є глибоким нагадуванням про неоціненний внесок кожного захисника у нашу перемогу.

🎖За виняткову мужність та героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, а також за самовіддане виконання військового обов’язку, відповідно до Указів Президента України від 14.01.2025 року № 28/2025 та від 13.03.2025 року № 161/2025, солдат Вадим Євгенович Сугерей та солдат Олександр Миколайович Пухальський були відзначені високою державною нагородою — орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). Ці відзнаки є символом вічної пошани та вдячності українського народу своїм загиблим захисникам.

🇺🇦Нагадаємо, Вадим Сугерей став на захист України 15 лютого 2024 року, демонструючи незламний дух. Цей 31-річний воїн був мужнім командиром 1 механізованого відділення-командиром машини 2 механізованого взводу 11 механізованої роти 4 механізованого батальйону військової частини А022. Завдяки своєму позивному «Лісник», він був відомий своєю відданістю та безстрашністю, виконуючи найскладніші бойові завдання з великою самовіддачею. Життя Вадима Сугерея обірвалося на полі бою, але його подвиг назавжди залишиться у нашій пам’яті.

🕯Проте доля відміряла надто короткий вік молодому воїну… 18 липня 2024 року життя Вадима трагічно обірвалося на полі бою поблизу населеного пункту Макіївка Луганської області. Він отримав поранення, несумісне з життям. Його жертовність є прикладом незламності та відваги.

💔У вічній скорботі залишилися його мати, бабуся, сестри… 25 липня 2024 року мужнього воїна Вадима Сугерея було поховано на сільському кладовищі у його рідній Малій Волиці, де він знайшов свій останній спочинок. Його внесок у боротьбу за свободу України незаперечний.

🇺🇦Олександр Пухальський приєднався до лав Збройних сил України за мобілізацією у жовтні 2023 року, рішуче ставши на захист Батьківщини у складі військової частини А0409. Він був вірним військовій присязі, проявляв стійкість і безмежну мужність. Олександр боровся за мир на українській землі, за спокій у рідній домівці, за безпеку своєї родини, віддавши найцінніше — своє життя заради майбутнього.

🕯Проте жорстока війна в Україні безжальна. 14 січня 2024 року, захищаючи незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, під час виконання бойових завдань в районі населеного пункту Синьківка Куп’янського району Харківської області, Олександр Пухальський трагічно загинув в результаті артилерійського обстрілу. Ця втрата глибоко вразила його близьких та всю громаду Житомирщини.

💔Війна безщадно забрала від мами дорогого сина, від дітей турботливого тата, від бабусі люблячого онука, рідного брата, хорошого друга, вірного побратима… 20 січня 2024 року Олександра Пухальського було поховано на бейзимівському сільському кладовищі. Вшанування пам’яті таких воїнів є нашим священним обов’язком.

🇺🇦Вічна пам’ять і слава нашим Героям України! Їхні імена назавжди залишаться в історії як приклад незламної мужності та самопожертви. Ми пам’ятаємо їхній подвиг і вдячні за кожен день миру, який вони вибороли ціною власного життя.