24 лютого 2022 року – ранок, який назавжди закарбувався в пам’яті мільйонів українців. Тиша, що раптово обірвалася тривогою, дзвінками та тривожними повідомленнями. Це був ранок, коли стало остаточно зрозуміло: почалося те, у що до останнього не хотілося вірити. Хоча повномасштабна війна тривала вже з 2014 року, саме цього ранку вона стала відчутною для кожного, без винятків та відстаней. Ця війна увійшла в наші будні, зруйнувала плани, змінила звичні розмови. Вона змінила наше відчуття безпеки, сприйняття часу та розуміння майбутнього.

24 лютого 2022 року – це дата, яку ми пам’ятаємо. Кожен з нас пам’ятає, де він був, кому телефонував, що відчував того ранку. Це були страх, розгубленість, напружене очікування, але водночас – дивна внутрішня зібраність. Зрозуміння того, що необхідно триматися, що кожен має виконувати свою роботу, бути на своєму місці. Відтоді ми живемо у новій реальності. Продовжуємо працювати, допомагати, підтримувати одне одного. Ми вчимося витримці, якої раніше в собі не помічали. Ця дата завжди буде болючою, але вона ж є нагадуванням про те, якими сильними ми стали. Ми вистояли тоді, стоїмо зараз і обов’язково вистоїмо далі. Наша стійкість – це наша сила, яка допоможе подолати всі випробування.