25 лютого (13 за юліанським календарем) 1871 року народилася видатна українська письменниця, перекладачка та культурна діячка Леся Українка у місті Новгород-Волинському (нині Звягель Житомирської області). Її глибока освіченість, величезний творчий потенціал, блискуче володіння словом, незламна воля до життя, наполегливість в реалізації задумів – все це робить Лесю Українку символом мужності та генія українського слова. Де б не була поетеса, її думки завжди линули до рідної України, сповнені мріями про кращу долю для свого народу.

Слова Лесі Українки: «Хто не жив посеред бурі, той ціни не знає силі…» промовляють до нас крізь віки, ніби пророцтво, особливо актуальне сьогодні. Ми, щодня вчимося крізь сльози сміятися, серед лиха співати пісні, що дає нам сили рухатися далі, долаючи перешкоди.

На честь дня народження Лесі Українки в народному громадському історико-краєзнавчому музеї Підгаєцької міської ради відбувся літературно-мистецький захід «Пророчиця з іменем Україна». Захід прикрасили виступи: пісня «Давня весна» у виконанні сестер Ольги Вітів’як та Галини Підвінської, а також інсценізація уривку з драматичної поеми «Бояриня».

Часто Леся Українка постає перед нами суворою та трагічною постаттю, адже її життя було постійною боротьбою з невиліковною хворобою. Відлуння цієї боротьби ми чуємо в її творах. Проте, поглянувши на її фотографії, можна побачити елегантну та привабливу жінку. Знавці біографії Лесі зазначають, що вона часто сама шила одяг, враховуючи останні тенденції моди. Леся віддавала перевагу довгим спідницям та сорочкам, які вважала практичними. Її гардероб містив різноманітні аксесуари: сумочки, рукавички, капелюшки, хусточки, шалики та прикраси.

На деяких фотографіях Леся зображена у народному вбранні. У другій половині XIX століття народний одяг вважався суто селянським та менш значущим. Саме родина Косачів, зокрема мати Лесі – Ольга Косач (відома як письменниця Олена Пчілка), започаткувала моду на вишиванки та українську мову серед української еліти. Своїм прикладом родина демонструвала, що український народний одяг та мова є атрибутами кожного українця, незалежно від соціального статусу. На ранніх фотографіях Леся часто позує в народному костюмі, доповненому намистом з муранського скла – пацьорками, та підвіскою-дукачем, традиційною українською прикрасою, основою якої є срібна монета або медаль.

Леся Українка в народному строї представлена і на банкноті 200 гривень. Поряд з портретом розміщено рядки з її поезії: «За правду, браття, єднаймось щиро, єднаний маєм правий шлях…».

За правду, браття, єднаймось щиро,
Єдиний маєм правий шлях,
Єдину, браття, всі маєм віру,
Єдине серце у грудях.
Нема в нас, браття, ні зради лихої,
Ні кривди ми не боїмось,
Знамена держімо правди святої,
На зраду ми не піддамось.
До нас ходіте усі, хто за правду
Не жалує життя оддать,
Ми приймемо того, мов брата рідного,
Хто правду любить, той наш брат.