25 травня – День безвісти зниклих дітей. Сьогодні ми згадуємо тих дітей, яких невпинно шукають батьки, рідні та вся громада. Після повномасштабного вторгнення тисячі українських дітей зникли безвісти:

• насильно вивезені з рідної землі;
• розлучені зі своїми сім’ями;
• зникли під час евакуації або окупації;
• ті, кого, на жаль, не встигли врятувати.

За кожною цифрою – своя трагічна історія. Ім’я, усмішка, дитячий малюнок, мрія… Дитина, яка мала щасливо жити, любити цей світ і вирости у вільній Україні. Ми не маємо права звикати до цієї жахливої реальності. Ми повинні пам’ятати кожного зниклого. Маємо обов’язок шукати до тих пір, поки не знайдемо. І мусимо зробити все можливе, щоб жодна дитина не залишалася в невідомості, забутті та темряві.

Сьогодні, у День безвісти зниклих дітей, ми згадуємо не лише тих, кого з нами немає. Ми згадуємо надію на повернення. І нашу спільну відповідальність – знайти, повернути та захистити кожну дитину. Нехай буде світло для кожного, хто чекає. Сила для кожного, хто шукає. І віра для всіх нас.