Україна має надзвичайно багату культурну спадщину, що є яскравим полотном, зітканим зі століть унікальних традицій, звичаїв та ремесел. Збереження цієї спадщини, особливо її нематеріальних форм, має першочергове значення для підтримання національної ідентичності та забезпечення можливості для майбутніх поколінь зв’язатися зі своїм корінням. Нещодавно, 25 червня, Міністерство культури та стратегічних комунікацій України зробило важливий крок у цьому напрямку, офіційно додавши нові, унікальні елементи до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Цей перелік є живим свідченням розмаїття українських традицій і відіграє ключову роль у їхньому захисті та популяризації.Серед нововведених перлин української культури варто виокремити два надзвичайно цікаві елементи. По-перше, це обряд «Дівування» у місті Баштанка Миколаївської області. Цей стародавній обряд, що передається з покоління в покоління, є важливою частиною місцевої ідентичності та символізує перехід дівчини від дівоцтва до жіночості. Він включає специфічні пісні, танці та ритуальні дії, які відображають глибокі народні вірування та соціальні норми. Включення «Дівування» до національного переліку підкреслює його унікальність та значення як живої традиції, що потребує пильної уваги та підтримки для подальшого збереження.По-друге, не менш цінними є мосяжні традиції Гуцульщини. Мосяжництво – це унікальне ремесло обробки латуні та міді, що є невід’ємною частиною культурного ландшафту Українських Карпат. Гуцульські майстри-мосяжники створюють витончені прикраси, побутові предмети та сакральні об’єкти, використовуючи давні технології та орнаменти. Ці традиції є яскравим прикладом майстерності та естетичного смаку гуцулів, їхнього зв’язку з природою та багатою історією регіону. Додавання мосяжних традицій до переліку визнає їхню високу художню та історичну цінність, сприяючи їхньому відродженню та передачі знань молодим поколінням.Важливість включення цих елементів до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України полягає не лише у їхньому формальному визнанні, а й у зобов’язанні, яке тепер лягає на плечі місцевих громад. Відтепер, згідно з рішенням Міністерства культури, громади, що є носіями цих унікальних традицій, мають вжити системних заходів щодо їх охорони. Це включає врахування рекомендацій та пропозицій Експертної ради з питань нематеріальної культурної спадщини при Міністерстві культури та стратегічних комунікацій України. Метою є розробка та впровадження ефективних програм, спрямованих на збереження, популяризацію та передачу цих знань і навичок. Це може охоплювати організацію майстер-класів, етнографічних досліджень, фестивалів та інших подій, що сприятимуть життєздатності цих елементів культурної спадщини.Цей перелік, який є основою для захисту та збереження культурних надбань, був започаткований відносно недавно – у 2012 році, згідно з Наказом Міністерства культури України від 14.12.2012 № 1521. З того часу він постійно поповнюється, відображаючи динамічність та багатство українських народних традицій. Кожне нове доповнення – це крок до зміцнення культурного фундаменту нації, підтвердження її унікальності та різноманіття. Збереження нематеріальної культурної спадщини є інвестицією у майбутнє, гарантуючи, що цінності та ідентичність українського народу залишаться незмінними. Це спільна відповідальність як держави, так і громад, спрямована на підтримку живого зв’язку з минулим та його проекцію у майбутнє.